Роздуми до Слова Божого на п’ятницю XXIX звичайного тижня, рік ІІ

У грецькій мові звільнити когось з в’язниці і пробачити комусь виражається одним словом – афезіс. Натомість непрощення є свого роду в’язницею, закриває нас серед наших страхів, серед самотності. Ми боїмося, що хтось нас знову відкине, зранить. Такі думки нашого серця ув’язнюють нас.

Наслідки непрощення

Противник віддає судді – хтось, хто має клопоти з непрощенням, матиме також клопоти з осудженням, буде осуджувати інших, а надто і себе: Який я дурний, чому я так зробив?

А суддя возному – йдеться про сторожа, того, хто пильнує. Наслідками непрощення є постійне пильнування інших і себе самого. Щоб чогось випадково не зробити. В результаті ми стаємо заручниками нас самих. Особлива підозра проявляється в сфері, в якій відбулося непрощення. Пильнуємо себе, щоб не вчинити того самого гріха, якого не можемо пробачити.

" Той, хто має проблеми з пробаченням, матиме також проблеми зі сповіддю, бо так само важко простити собі

Той, хто має проблеми з пробаченням, матиме також проблеми зі сповіддю, бо так само важко простити собі. Невипадково тут вживається метафора, щоб віддати останнього гроша – йдеться про таке ставлення себе, яке є переконанням, що нам прощено даремно, з Божої благодаті.