Роздуми над Словом Божим на вівторок IV тижня Великого Посту

Пророк Єзекиїл відкриває нам не завжди очевидну правду, що благодать Господа — невичерпна; вона немов вода річки, яка, віддаляючись від свого джерела, не тільки не зменшується, а парадоксальним чином збільшується, сягаючи спершу по кісточки, пізніше по коліна, потім по крижі, а потім і зовсім перетворюється на безкрайнє море. Також це порівняння з водою найкраще передає благотворність Божої благодаті: І станеться: всяка жива душа, що роїться скрізь, куди приходить той потік, буде жити. А над потоком виросте на його березі з цього й з того боку всяке дерево їстівне; не опаде його листя, і не перестане плід його, кожного місяця буде давати первоплоди, бо вода його вона зо святині виходить, і буде плід його на їжу, а його листя на ліки.

У Євангелії Йоан відкриває нам очі на те, що ця благодать приготовлена для нас, й існують лише дві причини, які не допускають її до нас: перша — людина не вірить, що Бог може їй допомогти, і 38 років чекає, але не на Бога: «Я не маю людини…»; друга — гріх, єдина запруда, якою людина сама може відгородитися від Божої благодаті: «Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!»