Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXXIV звичайного тижня, рік ІІ

Того часу Ісус розповів своїм учням притчу: «Погляньте на смоківницю і на всі дерева: коли вже пускають листя, і ви бачите це, то самі знаєте, що близько літо; так і ви, коли побачите, що це збувається, — знайте, що близько Боже Царство. Воістину кажу вам, що не мине рід цей, як усе станеться. Небо і земля проминуть, а Мої слова не проминуть».

Церква у своєї мудрості напередодні Адвенту, часу очікування, дає нам Слово, яке пояснює, як жити гідно в цей час приходу Господа. В Євангелії Ісус використовує образ квітучої смоківниці, щоб підкреслити радість і красу, що приходять із чуванням. Час, який переживаємо вже тепер, подібний до весни, що сповіщає життя. Ісус говорить, що потрібно вчитися чування від дерева смоківниці, яка радіє весні й очікує літа. Звернімо увагу: переживати час Адвенту для християнина означає тішитися весною та очікувати літа. Очікування, отже, потрібно переживати не в кліматі страху перед бурею, а радіючи життю, як тоді, коли переживаємо весну, знаючи, що вона об’явить повноту життя. Послухаймо Ісуса:«Погляньте на смоківницю і на всі дерева». Чому на «смоківницю і на всі дерева»? Звучить подібно до: «Погляньте на смоківницю і на всі дерева в порівнянні з нею». Смоківниця — це перше дерево, яке, зацвітаючи, сповіщало у Святій Землі прихід весни. У Євангелії від Матея (24, 32), у паралельному тексті додано: «Від смоківниці навчіться». Чого ж? Першими зацвітати? Першими розпізнавати прихід Господа? Першими, бо очікуємо Його, бо знаємо Його. Знаємо зі Слова, що «не проминає».