30 червня 2011 року у митрополичих палатах собору Святого Юра у Львові відбулася прес-конференція, присвячена виключенню з Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) сестер контемплятивно-адораційного монастиря Святого Пророка Іллі, який знаходиться в Брюховичах по вул.Шкільна, 27. Нагадаємо, що всі ці сестри оголосили свою підтримку і підпорядкованість відлученим від Католицької Церкви священикам – так званим підгорецьким отцям, і тим самим приєднались до секти догналівців.
Учасниками конференції були: владика Венедикт – єпископ Помічник Львівської Архиєпархії, о.Михайло Палій – промотор справедливості трибуналу Львівської Архиєпархії, с.Ігнатія Гаврилик, ЧСВВ - генеральна секретарка, представниця Архимандрині Чину Святого Василія Великого з Риму.
На початку владика Венедикт пояснив причину прес-конференції: «Контемплятивний монастир здається річчю далекою від життя простих людей. Контемплятивний монастир – це спільнота осіб, які живуть стисло закрито, мають одну-дві сестри, які допомагають контактувати зі світом, але провадять закрите життя. Чому ми вирішили зробити цю конференцію? Бо сестер, які називають себе приналежними до ЧСВВ і належать до цього монастиря, бачимо при дуже різних оказіях. Вони можуть ходити по місту і роздавати різні агітки, можуть пікетувати при різних нагодах, не раз ми бачили їхні фотографії на шпальтах газет чи в інтернеті. І тому, з одної сторони, це «приватна справа Церкви», монастир і розв’язання якого питання, але, з іншої сторони – це особи, які вже в певній мірі з’явилися у мас-медійному світі. Тому ми хотіли більше дати знати, хто вони є, і саме на це хотіла наголосити і роз’яснити Церква».
Від імені Архимандрині сестра Ігнатія прочитала офіційне повідомлення про відпущення (видалення) двадцяти дев’яти (29) сестер Контемплятивно-адораційного монастиря святого пророка Іллі, який знаходиться за адресою вул.Шкільна, 27, Львів-Брюховичі, Україна. Це рішення затвердив Апостольський Престіл (Конгрегація для Східних Церков). Потім сестра зачитала Декрети про відпущення, які мають однаковий зміст, адресовані безпосередньо кожній сестрі, також зачитала декрети Апостольського Престолу, що видані окремо стосовно кожної сестри.
Генеральна секретарка наголосила: «Генеральній Управі сестер ЧСВВ справді прикро щодо події, яку ми сьогодні обговорюємо. Також прикро за поведінку сестер контемплятивно-адораційного монастиря, які спричинюють велике замішання в Церкві своїми діями і публічними заявами. Ми також шкодуємо про те, що сестри закликають молодих дівчат до себе. Ці дівчата думаючи, що вступають до монастиря, потрапляють під обман. Бо дані сестри є під непослухом і не дотримуються правил, яким вони склали вічні обіти послуху, чистоти і убожества, найперше для Генеральної Управи. В переліку імен сестер перші сім з них є досить старшого віку. Звичайно, сумнівно, чи вони знають, під чим стояли їхні підписи. Тому Генеральній Управі прикро, що ці сестри також є у цьому списку. Ми би хотіли довести найперше їм до відома про це, і, якщо би з їхнього боку були би якісь бажання чи кроки повернутись і йти назустріч, то ми завжди будемо відкриті, щоб прийняти, йти з ними на діалог, говорити з ними».
Правову частину питання виключення сестер-догналіток пояснив о.Михайло Палій:
« Що означають терміни «відпускаємо (видаляємо) сестер» у вищезазначених документах? Генеральна Управа, зокрема Архимандриня сестер ЧСВВ разом зі своєю Радою – і це було у її компетенції - здійснила цей юридичний акт. Ми знаходимося у юридичній площині. Думаю, що слід навчитися спілкуватися з людьми і повинна бути певна культура спілкування. Якщо люди не спілкуються у простий, звичайний, притаманний людям спосіб, що є розмовою, діалогом, то переходиться до іншої площини в Церкві, і це юридична площина, де застосовуються приписи закону. Ці приписи були застосовані також у цьому випадку.
Перше, чого потрібно було дотримуватися, це право вимагає звернутися до кожної сестри зокрема і це було здійснено за допомогою офіційного канонічного попередження. Про те, що канонічне попередження два рази дійшло до сестер, переконуємося із пошти. Канонічні попередження були вислані заказними листами ватиканською поштою. На жаль, після того, як сестри не прийняли ці канонічні попередження, закон говорить, що таке неприйняття слід вважати таким, як відбулося доведення до відома. Тому, відповідно до закону, чинилися наступні кроки, хоч і не відбувалося спілкування. Ви бачите, що перше канонічне попередження було видане 18 листопада 2010 року, друге – 16 грудня 2010 року. Щойно після того, як ці канонічні попередження - звернення до осіб із закликом змінити свою поведінку виявилися марними, Генеральна Управа прийняла остаточне рішення про відпущення. Оскільки ЧСВВ прямо підпорядковані Римському Архиєреєві, то право вимагає, щоб це рішення було затверджене Апостольським Престолом. Тому Генеральна Настоятелька звернулась своїм листом до Префекта Конгрегації для Східних Церков, в компетенції якого є затверджувати такі рішення. З його сторони був виданий відповідний лист-затвердження. Ці два декрети були листом відіслані сестрам, і як тільки стало відомо, що вони відмовились черговий раз отримати ці листи, тоді генеральна управа перейшла до видання офіційного повідомлення. Вся процедура була дотримана, і відповідні рішення оприлюднені.
Виключені сестри в цей спосіб, що не відповідали, втратили своє право, тому ці рішення є остаточними рішеннями. Всі корисні терміни, в які вони могли звернутися до вищої компетентної церковної влади (в даному випадку це була би Апостольська Синьятура у Римі), минули, тому вони втратили це право.
Отже, можемо говорити про остаточне рішення. Це головне щодо дотримання процедури.
Зі своєї сторони, як промотор справедливості, я дуже тішуся, що, врешті, ми змогли це рішення оприлюднити. Чому? Тому, що як Владика Венедикт, так і сестра Ігнатія говорять про те, що сестри виступають публічно, при різних випадках, які торкаються не тільки церковного життя, але також мають дотичність і до суспільного життя. Тому, відповідаючи за публічне добро у Церкві, з дотичністю до суспільного життя, можемо сказати, що ми, як Церковна влада, були зобов’язані перед суспільством, перед громадянами, зробити певну заяву щодо цих сестер. І те, що ми до цього часу не зробили, сьогодні робимо. Я з того дуже задоволений, що людям подається роз’яснення про цих осіб.
Як ви побачили, внаслідок Канонічного права розв’язуються у сестер всі священні вузли. Священний вузол постає внаслідок того, що сестра складає обіти, а Церковна влада їх приймає і затверджує. Ці два елементи суттєві і повинні обов’язково бути присутніми, коли починає існувати священний вузол. Цей священний вузол Церковна влада має, рівно ж, право розв’язати. І сьогодні ви чуєте про розв’язання цього монашого священного вузла. Це означає, що особи є вільні у Церкві, можуть вступати в інший стан, ніж монаший, тобто жінки можуть виходити заміж – пожартуємо сьогодні. Вони є вільні робити інші кроки, вони є вільними щодо прийняття Святих Таїн. Але Церква також заявляє, що, перед совістю, якщо вони підтримують відлучених від Католицької Церкви священиків, вони, рівно ж, чинять тяжкий гріх. Тому думаю, що, в першу чергу, ми оцінюємо їхні дії тяжкими гріхами і такими, що завдають шкоду Церкві. Вони ж можуть оцінювати свої дії по-інакшому. Це є питання совісті. Але ми, як Церковна влада, повинні дати оцінку зі своєї сторони, і оцінка є такою трохи жорстокою, але правдивою – це є тяжкі гріхи.
Перше, ніж ви будете ставити питання, бажаю ще сказати, що юридичні дії були вчинені Генеральною Управою по відношенні до фізичних осіб. У Церкві є заснування юридичної особи, тобто монастиря, і приналежність до цієї юридичної особи фізичних осіб. Генеральна Управа до цього часу не скасувала юридичної особи. І тому склалася ситуація щодо приміщення і майна, бо в будинку-монастирі святого пророка Іллі проживають особи, які не належать до сестер Чину Святого Василія Великого. Це є на рівні Церковного права. Ця ситуація творить певне замішання і певну комплікацію тому, що по відношенню до держави ці сестри є зареєстровані за допомогою статутів. В статутних нормах можуть бути трошки інакші приписи відношення з державою. І для держави, в даному будинку можуть проживати громадяни України, а не ті, що незаконно проживають. Отже, це питання буде передано правникам, які знаються добре у цивільному праві, і буде ними досліджене. Тоді, якщо виникнуть якісь замішання із перебранням приміщень, то виникне потреба знову дати пояснення, також пресі, чому виникають такі тертя. Але це неминуче є спричиненим відпущенням і видаленням сестер із Чину Василія Великого.
Згодом присутні жірналісти мали нагоду поставити учасникам прес-конференції свої запитання.
Чи можете розповісти, можливо є якісь деталі, про співпрацю сестер з догналівцями?
Владика Венедикт: Церква не проводить дослідження їхньої детальної співпраці чи більш, чи менш детальної, але ми, як Церква, дуже часто їх бачимо разом. І часто це на якихось пікетуваннях чи зверненнях. Сьогодні ми зібрались, власне, щоб показати який є статус сестер, показати хто вони є перед Церквою, хто вони є в Церкві. І тому саме задля цього всі ці декрети були зачитані, щоб вияснити їхній статус, вияснити місце сестер в Церкві і тому ми на цьому сьогодні найбільше наголошуємо.
Якщо котрась з сестер захотіла б в певний час повернутись, що для цього потрібно, яка процедура повернення?
О.Михайло Палій: Отже, процедура зазвичай є такою. Перед складанням довічних обітів кожна сестра особисто звертається письмово до Генеральної Настоятельки - Архимандрині сестер ЧСВВ. І після того, як від генеральної настоятельки є письмовий дозвіл на складання довічних обітів,після того приступається до складання довічних обітів і після того, відповідно до приписів права, сестра стає повноправним членом сестер Чину Св. Василія Великого. І з моменту видалення, відпущення із Чину, зі всіма юридичними наслідками я вас ознайомив, але залишається, так як зазначила сестра Ігнатія, що сестра має можливість письмово звернутися до Генеральної Настоятельки і попросити, що вона готова зробити дії і пояснити свою поведінку. Ця поведінка буде належно оцінена Генеральною Настоятелькою разом з її радою і буде прийняте відповідне рішення. Це рішення не завжди може бути позитивним для сестри, але може бути і позитивним.
Владика Венедикт: Хотів би додати може до того, що отець сказав, щоб ми розуміли, що Церква, як добра матір (пам’ятаємо всі притчу про блудного сина), вона завжди чекає на своїх доньок і сестер, і тому Церква завжди готова приймати, але знаємо, що людина мусить виявити своє бажання повертатися до життя в Церкві.
Я звернув увагу на те, що дуже багато відлучених сестер мають чеське походження, а чи відомо що Догнал теж має чеське походження. Чи ці контакти між ними не існували ще задовго до цього?
На це питання Владика Венедикт доручив відповісти о.Оресту Вільчинському, керівнику проекта Milites Christi Imperatoris :
- Свого часу наш сайт (Milites Christi Imperatoris) висвітлював всі ці події, пов’язані з сектою Догнала. І одним таким фактом є це пов’язання сестер контемплятивного монастиря Пророка Іллі власне з о. І.Догналом. Сестри, очевидно, той час, коли вони знаходились в Католицькій Церкві, виявляли особисті симпатії до о. Антоніна, старалися якомога частіше з ним контактувати. Також не є таємницею, що більшість сестер, їхніх прізвищ походить від Словаччини або Чехії, і громадянство від відповідних держав. Угрупування Догнала розпочало свою роботу в Чехії, і власне в Чехії сформоване ядро цього угрупування, яке потім за певних обставин перенесено в Україну.
Який канонічний статус тих сестер, які перебувають в інших монастирях, наприклад, в Пробіжній і Тисмениці, і активно публічно підтримують догналівців?
С.Ігнатія: Як було зазначено, що ми знаємо тільки 29 сестер, які правно нам подали свої листи до Архимандрині з проханням прийняти їх до чину. Їм було дано дозвіл і вони, дотримуючись всіх правил, склали вічні обіти. І, оскільки тільки цим сестрам ми давали дозвіл на складання вічних обітів, про інших ми не знаємо, не знаємо їхніх прізвищ, імен і ми не можемо говорити про інших. То тільки ці, яким ми давали дозволи, ми можемо вважати монахинями.
О.Палій : Уточню: коли говоримо про повноправних членів сестер Чину св. Василія Великого, слід і трактувати тільки цих людей, про інших ми не можемо говорити як про сестер чину св. Василія Великого, тому що, наприклад, візьмемо такий приклад: багато людей можуть побажати стати президентом або мером міста, або ще кимось. Будуть висловлювати свої бажання, говорити прилюдно, але не дотримано всіх інших цих речей, через які вони повинні пройти відповідно до закону у державі, і ви ніколи про них не будете говорити як про президента чи про мера міста. Але коли хтось буде видавати себе, ви просто посмієтеся з того. Правда? І відповідно слід ставитися до таких людей, які видають себе за сестер, надягають ряси і другі речі. Ну але, зустрінемо їхню поведінку з певним здоровим глуздом.
Вл.Венедикт: Церква є установа боголюдська, значить є Божественне буття, але ж є людські певні структури і ті людські структури, як ми окреслюємо – канони, мусять в Церкві зберігатися. Їх зберігаються і всюди в людському суспільстві, де є людина. І тому Церква згідно тих своїх структур живе і функціонує. Певна кількість осіб, як ми бачимо, в якийсь момент починає жити своїми правилами. Це подібно, як існують правила дорожнього руху, а в один момент комусь захотілося їхати по лівій стороні. Ну хай він буде мільйонером, я не думаю чи він довго поїздить по лівій стороні. І бачимо приклад з сестрами, вони захотіли їздити по своїх правилах, жити по своїх правилах в Церкві і тому цей процес наступив, учасниками проголошення якого ми сьогодні є.
У своїх заявах колишні сестри говорять про 4 свої монастирі. Чи Генеральній управі відомо, де вони знаходяться, щоб люди знали, які з них вже монастирями не є?
С. Ігнатія: Нам відомо офіційно про два монастирі: в Брюховичах і в Тисмениці, на які були дані дозволи, щоб там сестри проживали і, зокрема, монастир в Тисмениці було відкрито ще Генеральною Управою. Але на даний час ми не знаємо, де які сестри є, тому що ще від 2007 року ми не маємо з ними контакту. І тому вони самовільно переміщуються, хоч для контемплятивного монастиря одним з їхніх правил є сталість (постійне місце перебування), проживання в одному монастирі. І на даний час ми з різних джерел знаємо про інші їхні монастирі, але це не можна вважати фактично й монастирями, бо на це не було дано дозволу, на відкриття цих інших монастирів. Ці монастирі не можна вважати офіційно монастирями.
Як сталося так, що цілий монастир відпав від Чину?
О.Палій: Думаю, що слід трошки роз’яснити про історію цього монастиря. Цей контемплятивний монастир був заснований митрополитом Андреєм Шептицьким в 1925 році. Після того, як наша Церква знаходилася у стані переслідування, то Римський Апостольський Престіл видав Декрет, щоби централізувати всіх сестер чину св. Василія Великого. І це відбулося в 1951 році. Отже, всі сестри були централізовані, вийняті з-під влади єпархіального єпископа, чи митрополита, чи верховного архиєпископа і напряму підчинені Римському Архиєреєві. Це був час підпілля, 1951 рік. І тому, хоч до цього часу сестри втішалися автономією і такою відокремленістю, цю відокремленість було взято під увагу в той час, коли сестри творили свої правила і конституції: сестри ЧСВВ. Вони взяли це до уваги, що цей монастир колись був автономний, і тому існує у правилах сестер такий поділ. Наприклад, Українська Провінція сестер ЧСВВ, якою керує провінційна настоятелька, і існує, власне, цей контемплятивно-адораційний монастир, який не має нічого до діла спільного із провінцією, із законами провінції, а напряму підчиняється Генеральній Управі.
Отже, і в одному з канонічних попереджень дається пояснення на другій сторінці від 16 грудня 2010 року про те, що тривалий час духівником починає бути Ілля Догнал, хоч з боку Генеральної Управи відбувалися виразні заборони. Але сестри нехтували цими заборонами. Вони прийняли його як духівника. І що сталося. До певного часу сестри спілкувалися, мали і брали дозволи, як ви бачите, для того, щоб складати довічні обіти, брали відповідні дозволи і для заснування монастиря.
Але від певного часу почали сумніватися, чи вони підпорядковуються, чи не підпорядковуються Генеральній Управі. І тоді з боку Генеральної Управи дано пояснення їм, що ви до того часу жили і ніколи не сумнівалися, не брали під сумнів оце відношення. І тільки з приходом цього чоловіка починаєте сумніватися у тому, що до того часу було очевидним.
І дальше ви маєте пояснення, який духовний провід вони вибрали собі, то і таким шляхом пішли.
Питання не стільки до Церковної, як до державної влади. Якщо з тих 22 молодших сестер приблизно 16 є чешками, словачками, так само з цих догналістів є декілька іноземців. Які є перешкоди, які не дозволяють їх від цього моменту з України виставити?
Вл.Венедикт: Не завдання, покликання когось на Україну «вставляти», не завдання Церкви їх виставляти. Держава має свої закони, свій візовий режим і це є питання для держави.
О.Палій: В останньому законові скасовано тепер релігійну візу, тобто тепер немає в’їзду на територію держави Україна з кваліфікацією як релігійна віза, то ми не можемо нічого зробити. Якщо перше було потрібно дозвіл для того, щоб вони в’їхали, від Церковної влади, щоби панував певний порядок на релігійній площині в державі ми ще могли впливати, то тепер це означає, що держава забрала в Церкви важелі чи засоби, щоби керувати, чи спілкуючись разом з державою, впроваджувати певний порядок на релігійній ниві. Але з другої сторони держава має свої закони. Думаю, їх є достатньо, аби лиш було бажання їх застосувати.
Бо до цього часу знаємо, як поводяться громадяни других держав на території України, не тільки УГКЦ, а також різних національностей і, на жаль, держава не відреаговує на їхні чи політичні амбіції чи суто релігійні амбіції, чи навіть коли відбуваються порушення інших прав. Вони залишаються в Україні, але держава має закони, якими можуть впорядкувати їхню присутність чи відсутність в державі Україна.
Вл.Венедикт: Лиш би хотіли.
На завершення прес-конференції владика Венедикт закликав все суспільство задуматись над впливом і наслідками діяльності секти догналівців на Україні, членами якого стали виключені сестри:
"Як я казав на початку, що це на перший погляд внутрішня справа Церкви,це щось таке внутрішньо церковне і таке локальне. Але повторюся задля цього, що ці особи появляються дуже часто в різних виданнях, в різних радіопрограмах, в інтернет просторі, саме тому ми хотіли зустрітись і показати цю ситуацію, щоб люд Божий був свідомим, хто є ці особи, ким вони себе тепер являють.
Секта догналівців ще раз і ще раз виявляє свою деструктивність і агресивність. Церква не має важелів юридичної влади, і дуже часто нам є прикро, що державна влада на то мовчить, яка може реагувати, може ті чи інші речі приймати. Нам дуже боляче ту ситуацію константувати. З своєї сторони ми робили робимо і будемо робити все, і не зупинимося, але очікуємо підтримки від влади. Бо коли влада вчасно не зреагує, це може створити деструктивну ситуацію не в Церкві лише, а й в цілому суспільстві".
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
