Субота, 20.04.2024, 05:20


Вітаю Вас Гість | RSS
[ Головна ] [ ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]


Меню сайту


Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш

Оголошення



   Святий
       Іван Павло II,
 Кароль Юзеф Войтила (1920–2005)
— 264 Папа Римський.

Останні слова Івана
Павла ІІ.:

" Не бійтеся!
Це час сприятливий, час надії та відваги".
 "Дозвольте мені вирушити до дому батька".




Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.
Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту.
УВАГА!!!
"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"



Міні-чат
200



Головна » 2013 » Квітень » 14 » Щастя – це коли один потребує іншого
00:42
Щастя – це коли один потребує іншого


Один чарівник завітав до звичайного села. Люди жили просто, працювали день і ніч, заробляючи на життя. І ось, коли він з’явився серед них, то запропонував свої послуги і сказав, що може полегшити їм життя. Потрібно було лиш виявити своє бажання.
Першими поскаржилися хворі, щоб той забрав усі хвороби, і щоб вони ніколи не хворіли. Так і сталось.
Люди були щасливі, їх ніколи вже не турбував ніякий біль, от лише лікар-знахар був зажурений, бо вже не знав, що йому робити і чувся непотрібним. Заробляти на життя вже не було як, і тому він попросив чарівника, щоб кожен мав вдосталь їжі, тоді вже не треба було б працювати, щоб заробити на прожиття. Так і сталось.
Люди мали вдосталь всього. Не хворіли і їжі було вдосталь.
Всі були задоволені, от лише пекар, що пік хліб та ті, що вирощували овочі і доглядали за тваринами залишились у відчаї, бо вже не знали чим їм зайнятися. Та інші ремісники також, подумавши, сказали: "А навіщо нам працювати, їжу маємо, а все інше можна попросити і мати відразу”. Так і почалось щасливе, безтурботне життя.
Дехто просто від радості підскочив, бо всі тости і побажання здійснялися без жодного старання. Люди забули про фізичну втому.
З часом хтось сказав: "Нам не зручно кожного разу йти і брати їжу, краще, щоб мали все у хаті”. Так і сталось. Люди просто тішились, бо кожен все мав під рукою і всього було вдосталь.
Одно дня забрів у це село один чоловік і те, що він побачив, його дуже здивувало. Це було мертве село: де ніхто не потребував допомоги, де ніхто нікого не бачив, ніхто ні в чому не мав потреби, бо кожен жив своїм життям. Довкола панувала мертва тиша і нікого не можна було побачити.
Минули дні і люди засумували. Мали все, але чогось ще бракувало. Навіть коли сходились, то не мали про що поговорити, бо всі були самодостатні.
Тоді зібрались усі і попросили у чарівника, щоб той виконав останнє бажання: "Поверни нам наше колишнє життя…”
І хоч було важко їм усім розставатися з безтурботністю, але виявляється у турботах і є сенс спільного життя.

Це і є щастя жити разом, коли один потребує іншого.
Переглядів: 512 | Додав: Крок69 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук




Форма входу


Календар
«  Квітень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930

Архів записів

Друзі сайту






























Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024      Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz