Роздуми над Словом Божим на четвер XXIV Звичайного тижня, рік ІІ

Що Богу можна, а що не можна? Фарисей Симон має свою думку, яку боїться виповісти вголос: хоча вважає Ісуса лише (чи, можливо, для нього — аж) пророком, тобто Божим посланцем, але певен, що пророк не повинен стикатися з гріхом, із грішниками. Бог має бути далекий від зла, і грішник не може Його зустріти. Ісус же показує інше обличчя Бога, справжнього Отця, котрий не відвертає свого обличчя ні від кого. Навіть від того, хто вважається втраченим у людей, в побожних людей (фарисеї були саме такими).

Також і сьогодні християни не повинні бажати засудження Богом та всякого зла ні одній людині, навіть найбільшим грішникам, навіть убивцям, навіть загарбникам. Божа любов дивна. І в першому читанні знаходимо сповідь колишнього Савла — переслідувача Церкви, який став апостолом Павлом і потрудився більше від інших апостолів. Як він сам визнає з покорою, це не він трудився, «а Божа благодать, що зо мною вона». Хочемо прощення наших численних провин? «Прости нам…, як і ми прощаємо». Змінити нас може з фарисея на Божу людину лише Христос, лише Божа благодать.

Господи, котрий зустрічався з грішниками, аби їх привести до благодаті, дай мені так само наближатися до людей. Нехай моє ставлення до ближніх — і цих близьких, і тих далеких — буде сформоване під впливом Твоєї любові.