Що покажемо тоді, коли прийде час контролю перед вічністю? - 25 Жовтня 2012

Меню сайту

Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш

Оголошення

Святий
Іван Павло II,
Кароль Юзеф Войтила (1920–2005)
— 264 Папа Римський.
Останні слова Івана
Павла ІІ.:
" Не бійтеся!
Це час сприятливий, час надії та відваги".
"Дозвольте мені вирушити до дому батька".

Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.

Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту.

УВАГА!!!

"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"

Міні-чат

Головна » 2012 » Жовтень » 25 » Що покажемо тоді, коли прийде час контролю перед вічністю?

10:38 Що покажемо тоді, коли прийде час контролю перед вічністю?
Проїзд у публічному транспорті вимагає оплати. Мудрі люди придумали абонементи, щоб мати менше мороки та трохи зекономити. Це радо сприйнялося пасажирами, особливо тими, котрі люблять стабільність і хочу мати гарантію як в оплаті, так і сервісу. Звичайно все це можна мати, коли виконати всі умови зв’язані із користуванням абонементом. Контроль. В автобус увійшли поважні чоловіки і попросили показати білети та інші посвідчення, що давали би можливість проїзду. Коли підійшли до юнака, який настирливо щось шукав, вдруге попросили, щоб він показав свій білет. Він розгублено визнав, що немає нічого показати, бо свій проїзний квиток десь залишив. Контролери спокійно попросили його вийти із автобуса, адже пасажир без квитка не має право їхати цим транспортом, і повідомили, що будуть накладати відповідне покарання у вигляді штрафу. Юнак почав доказувати і клястися, що у нього є і мабуть вдома, і що його проїзний квиток дійсний цілий рік, він просто забувся взяти його із собою. Контролери настоювали, що мати абонемент – це дуже добре, але його потрібно використовувати, тобто носити його із собою. Факт був явним – пасажир не мав права користуватися цим видом транспорту, бо не мав при собі ні квитка, ні проїзного абонементу, щоб посвідчили про те, що він має право проїзду. В ресторан чоловіка не пустили, бо він не мав краватку. Він показував посвідчення постійного клієнта і фотографії із директором закладу, але охоронці запитувалися лише про одне – про краватку. Це було чітке правило. Найбільшим стресом було те, що поруч проходив один бідненький чоловік, який почув цю суперечку. Він із своєї наївності підійшов до входу і охоронці розступилися, адже на ньому була краватка. Багатій аж почервонів із злості, але правила є правила, а ти вже робиш вибір дотримуватися їх чи не дотримуватися. У кожному випадку мусиш взяти відповідальність за кожний вибір, а особливо за останній. Коли в нашому житті прийде час контролю перед вічністю, то що покажемо ми: Свідоцтво про хрещення? Грамоту про заслуги перед Церквою і народом? Посвідчення священика чи катехита? Виписку з парафії? Покажемо те, що будемо мати на даний час. І нікого не буде цікавити, що ми маємо вдома, або що мали вчора, чи 5 хвилин тому. Адже у щасливу вічність перейдуть ті, що в тій хвилині мають право, інші будуть в іншому місці. Ісус не раз наголошував: чувайте і моліться, бо не знаєте часу, коли це все станеться! А хіба погано бути у стані Божої ласки і присутності? Хіба не зручно мати завжди можливість бути там, де Бог, тобто там, де дійсно є добре?
1 2 3 4 5 Переглядів: 494 \| Додав: Крок69 \| Рейтинг: 0.0/0