Роздуми над Словом Божим на суботу XXIV Звичайного тижня, рік ІІ

«Хто має вуха слухати — нехай слухає!» Вуха мають майже всі; менше людей чують; а ще менше — слухають. Ісус взиває до своїх слухачів, до тих, що, можливо, називали себе Його послідовниками, учнями, наближеними. Слова Божого Сина звучали в їхніх вухах, але яка користь із цього, якщо вони «залітали в одне вухо, а вилітали з іншого»! Почути — замало, треба вслухатися та піддатися Слову, щоб воно могло вкоренитися в серці й приносити плоди. Перешкод багато, Ісус перелічує деякі: диявол, випробування, клопоти, багатство.

Після стількох століть мало що змінилося. Боже Слово може далі падати на невдячний ґрунт сердець, навіть тих, які слухають Біблію. Власне серце треба плекати. Треба докласти зусиль, щоби пам’ять, розум, воля, почуття ставали піддатнішими на голос Бога. Боже Слово має свою власну силу в собі, але до цього необхідно додати добрива наших зусиль. А почати варто з того, щоби зранку читати Біблію і до неї повертатися протягом дня, аби це слово проникало в нас, осяювало, зміцнювало, допомагало.

Христе, сіячу Божих Слів! Нехай Твоє слово загостює надовго у моєму серці та принесе плоди добрих учинків.