Роздуми над Словом Божим на V звичайну неділю, рік Б

Ісус приходить не як звичайний лікар, але як цілитель душі й тіла людини. Мета Його місії — повернути людині здатність виконувати волю Божу. Після первородного гріха людське поранене серце не довіряє Богу. Наслідком цієї недовіри стало страждання і нездатність до нормального життя. Екзорцизми і зцілення, вчиненні Ісусом, — це знаки пришестя Божого Царства, в якому людське життя преображається.

Уривок сьогоднішнього Євангелія підкреслює милосердя Ісуса до страждання людини. То Він є тим, хто приходить і піднімає нас, узявши за руку. Він не боїться торкнутися нашого страждання, Він хоче нас урятувати, хоче нас піднести, вирвати з пут смерті, в які ми впадаємо через гріх.

Марко також дуже чітко вказує на роль спільноти Церкви. Ісус приходить у дім Симона, хоче бути в цьому домі, і мешканці йому негайно сказали про неї. Євангеліст також занотовує, що вони приносили до Нього усіх недужих та біснуватих. У цьому місці Євангелія викладено істинний сенс нашої любові до брата чи сестри: довести їх до зустрічі з Ісусом. І якщо у них немає сил, щоб іти, то їх потрібно до Нього занести. Не є автентичною спільнота, в якій бракує взаємної турботи одне про одного. Сама людина не може спасти свого брата, але вона може допомогти йому зустрітися з Ісусом, який зцілює.

Важливою також у цьому Євангелії є постава вдячності. Теща Симонова, після того як Ісус підняв її з ложа страждання, негайно починає Йому служити. Можна з упевненістю сказати, що тільки ті зцілення переживаються як ознаки любові до Бога, які ведуть до служіння Ісусові. А Євангеліє виразно показує, що означає служити Ісусові. То Він — голодний у голодних, Він хворий у хворих, Він в’язень у в’язнях (пор. Мт 25, 31-46). Тут не можна виправдатися тим, що ми не знаємо, як і коли можна служити Ісусові.