Роздуми над Словом Божим на V Великодню неділю, рік А

Тайна Вечеря, остання година перебування з учнями, треба встигнути сказати дві найважливіші справи:

По-перше. «Нехай не тривожиться серце ваше». Глибину подій, що мають статися найближчим часом, можна визначити фразою «йду приготувати для вас місце».

По-друге. Так як колись Бог Отець, після створення світу, на своє місце поставив людей (плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі! — Буття 1, 28), так Ісус на своєму місці залишає учнів. Залишає їм свою силу: «Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця».

Але окрім сили, кладе на них велику відповідальність — наслідувати Його в усьому, особливо в Його вірності волі Небесного Отця. А це немало, бо Він спромігся так прожити, що наприкінці ствердив: «Хто бачив Мене, той бачив Отця…»

Сьогодні ми є учнями Ісуса. Хочемо чи ні, нашим життям ми малюємо образ Бога в сьогоднішньому світі. Навколо нас є стільки розумних, добрих, однак невіруючих людей. Може, в мозаїці нашого життя вони не змогли помітити Справжнього Бога? Вже під час Тайної Вечері ця справа лежала на серці Ісуса Христа.