Роздуми над Словом Божим на ІІІ звичайну неділю, рік Б

І негайно, покинувши сіті, вони пішли за Ним.

Існують люди, до яких дуже хочеться в сіті… І часто чуєш, що це погано. Але я впевнена, що ні. Пізніше поясню детальніше, чому, але якби було більше ловців людей — думаю, дітям би менше хотілося прогулювати уроки, чоловікам — зраджувати своїх дружин, а жінкам — бути чоловіками.

У якийсь період життя я зрозуміла, що найбільше, чого боюся, — це нудні люди і нудні розмови. І досить довго я себе за це картала. Тому що треба боятися грішних розмов і нечесних людей, алезанудство… в ньому немає ніякого гріха. Лікувальним був момент, коли я усвідомила, що інколи занудство — це найбільший гріх. Бо нам не буває нудно, коли ми щасливі, коли нам боляче, коли ми плачемо, коли сміємося, коли нам страшно, коли ми обурені, коли спокійні — це дуже різні емоції, це що завгодно,тільки не нудьга. Нудно — це коли ми не відчуваємо НІЧОГО. Занудство — це заражуваннясамотністю. Занудство — це коли тебе нічого не зачіпає, коли тебе ніби НЕМАЄ. А коли ми дозволяємо так почуватися людям поруч, то це один із великих гріхів. Бо байдужість — це найвища форма ненависті («Якби то холодний чи гарячий ти був»). Бо кожна людина хоче бути чимось захопленою, кожна людина повинна мати свого рибалку.

Тому досить уже сприймати харизматичних людей як музейних експонатів, диваків, що впали з планети, висадку на яку ще ніхто не здійснював. У сьогоднішньому уривку Ісус дає цілком чіткий рецепт того, як стати рибалкою людей.

Біблія виразно показує, що до того, як Ісус покликав апостолів бути ловцями людей, вони поралися з сітями, вони були ловцями риб. А що таке риби?

Риби — це мовчання. В кожного з нас у серці плаває багато риб:те, про що ми не можемо сказати. Причин цього може бути багато: не можемо знайти слів, або нам соромно чи страшно їх таки знайти. Але оскільки Бог — це Слово, то риби — це ділянки нашого життя, в яких немає Слова, це ті ділянки, які потребують Бога, але Його ще не мають. Ці слова не повинні бути сказані всім. Є риби настільки особисті, що мають бути виловлені тільки Богом. Але поки риба просто плаває на дні нашого серця, вона відділена від Божого Слова. Тому ми маємо одна за одною ловити своїх рибі витягати на світло Божого дня.

Ми маємо хоча б намагатися зрозуміти, чому ми любимо те, що любимо, чому боїмося того, що піднімає нам волосся дибки, чому не можемо пробачити, чому радіємо, коли когось бачимо, чому нам стає сумно, чому нам буває сумно, коли нічого поганого не трапилося. Цей список можна продовжувати; кожен може дописати там щось своє. Інколи здається, що неможливо говорити про щось несказанне, але можна почати розмову з Богом фразою: «Я хочу поговорити з Тобою про те, що мене мучить, хоч я не знаю, як його назвати».

З часом легко побачити, що в Бога не буває пропущених дзвінків чи непрочитаних СМСок…

А ще риби схожі на людські лиця, це наче плавучі людські обличчя, їхні неточні й нечіткі, але впізнавані копії, проекції справжніх облич, які трохи чи сильно спотворює – інколи час, а інколи наші інтерпретації та наша уява. Це можуть бути обличчя людей, яких ми колись кохали; друзів, яких досі маємо; вирази обличчя наших батьків у ті моменти, коли вони формували наш характер. Часто ми прокидаємося з такими рибами в своєму серці і, навіть не підозрюючи про їхнє існування, йдемо з ними до інших людей. Інколи ми свідомо вибираємо не чіпати цих риб, бо побачити їх ще раз занадто страшно.Боїмося, що наше серце може не витримати і рватися, як рвалися сіті у Петра, коли він їх уперше закинув за Ісусовимсловом. Але Ісус воскрес — і тоді вже сіті не рвалися. Ісус готовий воскресати у кожній, навіть найбільшій нашій рибі, — як Йона, що вийшов із нутра кита, і навіть більше: на березі Тиверіядського моря воскреслий Ісус пік своїм учням, своїм рибалкам, рибу. Тому можемо не боятися: Бог додасть меду до кожного нашого улову з дна серця.

Після своїх риб ми можемо ставати ловцями людей. Бо коли знаємо своїх риб, зможемо говорити прямо до риб, що плавають глибоко в серцях інших. Чому не страшно, щоб люди потрапляли у сіті до людей? Тому що добрий рибалка ніколи не з’їдає рибу сам. Рибалка ловить і віддає Тому, від Кого хоче отримати винагороду. Оскільки, як сказано в одному фільмі, коли палець показує на небо, тільки дурень дивиться на палець…