Американці на вулицях святкують смерть Осами бен Ладена. Однак, чи може християнин тішитись зі смерті брата, навіть якщо той брат був злочинцем? І чи взагалі вбивство бен Ладена має місце в християнській моральності?
Першим покликанням християнина є віддати життя за братів – не сумнівається богослов отець доктор Гжєгож Стжельчик. Ситуація ускладнюється, коли появляється питання оборони життя інших людей. Можуть ставатись випадки, коли єдиним способом оборони є забрати життя того, від кого походить загроза.
Такий розв’язок є прийнятним лише тоді, коли усунути загрозу неможливо жодним іншим чином. Той, хто приймає таке рішення, повинен в своєму сумлінні розважити, чи така ситуація має місце реально.
У випадку замаху на бен Ладена така оцінка була дуже ускладнена. Якщо це рішення прийняв Барак Обама, що він мусів зважити, чи реально бен Ладен становив зараз глобальну загрозу. Не виглядає то настільки певним в світлі того, що сказав порталові експерт в справах Близького Сходу Станіслав Гулінські. На його думку, після замахів 11 вересня Аль-Каїда втратила значення як з військової так і з духовної точки зору. На сьогодні в арабських країнах її підтримка є мінімальною.
Однак реальність загрози зі сторони Аль-Каїди і її лідера – це лишень один з аспектів моральної оцінки цієї акції. «Той, хто видав указ до її реалізації, повинен був якомога ширше проаналізувати наслідки таких дій» - зауважив о.Стжельчик. Їх передбачення в сьогоднішньому складному, зглобалізованому світі – завдання незвично складне.
Моральний тягар відповідальності за рішення ліг на плечі американських політиків найвищого рангу. Жоден з їх підпорядкованих не володів знаннями, які би дозволили на відповідальне прийняття такого рішення. Напевне такими знаннями не володіли солдати, які проводили дану акцію. Їх моральна відповідальність в цій ситуації є дуже обмежена.
Знаємо, що акція тривала 40 хвилин, що довелось відкрити вогонь. Отже, теоретично можливо, що завданням солдатів було не вбити, а захопити терориста. В такому випадку його смерть могла бути незапланована зверху і оправдана звичайною оборонною необхідністю. Анонімні військові джерела це заперечують. «Вбити, не захоплювати» - так мав звучати наказ.
Що тоді з моральною оцінкою атаки? Тоді в гру вступала би не індивідуальна, а суспільно необхідна оборона – вважає богослов. Маємо з нею справу, коли не вдається запевнити суспільну безпеку без вбивання людини. До такого висновку прийшли потенційні вбивці Адольфа Гітлера. Їх дії можна вважати морально виправданими.
Чи так було у випадку замаху на Осаму бен Ладена? Можливо ми ніколи не отримаємо інформації, яка дозволить нам це оцінити.
Можна задуматись над тим, чи християнам дозволено тішитись зі смерті терориста? «Ні, якщо це підшита ненавистю радість зі смерті людини» - вважає отець. Але справа є ще більше ускладнена. Бо якщо прийняти, що ликуючі американці довго жили під тиском страху і смерть бен Ладена є для них символічним кінцем кривавої війни, то їх радість з цього факту є психологічно зрозумілою. Але однак її важко назвати принципово гідною наслідування – вважає богослов.
За матеріалами: wiara.pl "КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
