Роздуми до Слова Божого на п’ятницю XXІХ звичайного тижня

Лк 12, 54-59

Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? (Лк 12, 56)

З кожним днем ми наближаємось до дня суду, нам товаришує наше сумління. Якщо ми діємо згідно нього – нам немає чого боятися, проте якщо ми починаємо діяти проти сумління, то набуваємо собі ворога, який нас в час Суду може вкинути до в’язниці. Кожна людина бо від народження має в своєму серці невидимого суддю – совість. Її голос можемо заглушити, можемо діяти проти неї, тоді ми стаємо лицемірами. Господь буде судити нас згідного нашого сумління, яке є свідком наших добрих і поганих вчинків. Сміло можна сказати, що сумління – це голос Божий в нашому серці. Тому Суд Божий не полягає в тому, що Бог буде передивлятися все наше життя і виносити нам вирок, ні, ми самі зможемо побачити наше життя в світлі Божої любові, тобто таким, якими бачив його Господь…

Тому варто нам пам’ятати слова св. Йоана Богослова: «Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою. З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше;  коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає» (1 Йн 3, 18-20).