Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXIV звичайного тижня, рік І

Колись один священник запитав: «Як на вашу думку, звідки Ісус брав гроші на їжу, житло? Сучасною мовою: хто був Його спонсором?» Так, памятаємо, що в апостолів була скринька, в яку люди кидали пожертви. Сьогоднішній уривок трохи перевертає уявлення про те, як виглядало проповідування Ісуса. Євангеліст Лука чітко пише: «жінки… слугували Йому своїм майном». Отже, були жінки, в чиєму житті Ісус вчинив чудеса, і вони разом з Ісусом та апостолами брали активну участь у поширюванні Царства Божого, а саме підтримували Ісуса й апостолів фінансами.

Цікаво, але в 99,9% випадків: у нашому уявленні, на іконах, скульптурах тощо — Ісус зображений із Дванадцятьма. Дуже рідко можна побачити жінок. Але ж ці жінки були постійно поруч, підтримували, слідували, ділилися. Перебуваючи поряд, вони постійно бачили ще більше чудес зцілення, визволення, постійно слухали Ісуса, постійно Його бачили, постійно були біля Нього. Звісно, Ісус та учні обійшлись би якось без фінансової підтримки цих жінок. Але якщо їхня роль описана у Євангелії, з конкретними іменами, — це означає, що ті жіночки робили великий внесок у Боже Царство.

Сьогодні десятина в Церкві не є обов’язковою, а лише добровільним рішенням. У Католицькій Церкві про це останнім часом мало говорять; багато людей навіть не особливо переймаються питанням підтримки Церкви або її справ милосердя. Інколи навіть є таке відчуття, що в Церкві має бути все безкошовне і ще Церква нам чимось зобовязана.

Сьогодні Євангеліє прямим текстом нам каже, що моя фінансова підтримка, хоч би як це різало вухо, потрібна Церкві, її служителям для ширення Царства Небесного. Гроші на священиків не падають просто так із неба; багатих дядечків-спонсорів також не повно всюди. Але чимало є нас із вами, хто щонеділі ходить до храму і може допомогти. І моя десятина може бути не тільки суто для Церкви. Сьогодні Україна переживає важкі часи у багатьох галузях. Є люди, які за ціну свого життя захищають наш мир та спокій. Це нагадує звільнення чи зцілення Ісусом цих жінок. Можу віддячити українським воїнам за свій спокійний сон та можливість іти на роботу зранку. Можу віддати свою десятину хворій особі, нужденній родині… можливостей та потреб безліч. Головне — наші дії. Зі свого досвіду хочу сказати, що перші десятини даєш зі скреготанням у серці, але потім Господь перемінює це на радість ділення й радість від того, що комусь ця допомога така важлива.

Моя нагорода в тому, що таким чином я беру участь у поширенні Царства Божого, що моєю дією я є не менша, ніж ті, які на передовій духовного чи війського служіння, що Господь пам’ятає про мою підтримку, що Він наповнюватиме моє серце Собою в той чи інший спосіб. Ну і пам’ятаємо, що «нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Кор 9, 7).

Джерело: CREDO