Роздуми над Словом Божим на спомин св. Марії Магдалини

         У день літургійного спомину св. Марії Магдалини читаємо опис її зустрічі з Воскреслим. Як і в кількох інших сценах явлення воскреслого Господа учням, маємо тут справу з неспроможністю одразу впізнати Ісуса. Марії Магдалині Він видався спочатку садівником. Для учнів з Емауса (пор. Лк 24,13-35) Він спочатку звичайний подорожній. А апостоли в описі явлення Ісуса на березі озера (пор. Йн 21,1-14) ніби й упізнають Його, але Євангеліє зазначає проти правил логіки: «Ніхто з учнів не зважився його питати: „Хто ти?” — знали бо, що то Господь».

         Усі ці описи явлень воскреслого Ісуса підкреслюють, що завершилася епоха тих, які «увірували, бо бачили», а почався час блаженних, які «повірили, не бачивши». За земного існування Ісуса Його знали як конкретну особу: Він був сусідом і свояком для жителів Назарета, перехожим на дорогах Палестини, мандрівним учителем, що навчав у містечках Галілеї. Тепер, як підкреслює епізод про учнів з Емауса, Ісуса зустрічаємо при читанні Божого Слова і на ламанні хліба — святій Євхаристії. Або ще так, як це відбулося з Марією Магдалиною: очі її душі відкрилися в момент, коли «садівник» звернувся до неї на ім’я: «Маріє!», як не раз звертався до неї, коли вона з іншими жінками слідувала за Ним, вслуховувалася у Його притчі, займалася влаштуванням побуту під час мандрівок Палестиною (пор. Мк 15,40-41). Що найважливіше — вона не вагалася дати вилікувати Йому свою душу.

Воскреслого Христа розпізнають не очима, а серцем.