Роздуми до Слова Божого на вівторок X звичайного тижня, рік І

Сіль не втрачає свою солоність скільки б часу не пройшло, вона додає їжі смаку та слугує консервантом – засолені страви зберігаються набагато довше ніж свіжі.

Хоча сіль сама по собі не може втратити свою солоність, вона може зіпсуватися іншими речовинами або взагалі розчинитися в рідині. Для знавців хімії не секрет, що також існує безліч солей що не є солоними, неймовірно сильних отруйних речовин зовсім непридатних для їжі.

В Євангелії Марка 9, 49-50 написано: «Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю. Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!»

Тож в нашому випадку сіль — це аналогія духовної чистоти, праведності та мудрості. Наша душа має певний клімат, що змінюється під впливом обставин та особливо – від наших власних вчинків.
Коли ми проходимо через випробування, через духовний вогонь – за правильних обставин наша душа укріплюється, ми прагнемо Господа та стаємо мудрішими, або ж навпаки – пізнавши вогонь, можемо стати на криву стежину духовної смерті. Гріх знесолює душу, тож здебільшого це явище знесолення в Писанні згадується як дурість та безумство (2 Сам 24,10, Іс 19,11, Єремія 10,14, Рим 1:21-22).

Світло світу, про яке каже Ісус — це інша частина духовної анатомії, функція якої, розповсюдження нашого внутрішнього світу, нашої природи та духовності на оточуючих нас людей.
«Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (Матвія 6:23)
Ви, певно, помічали що подібних людей притягує між собою.

Так само ви «відчуваєте» лихих людей та добрих людей, коли знаходитесь у їх присутності.
Це явище пов’язане з тим, що кожна людина випромінює духовне світло, а всі оточуючі люди відчувають його на духовному рівні, навіть коли сама людина намагається це світло приховати. Протягом Писання можна помітити як люди реагували на наближення Ісуса: хоча вони за життя його не бачили, вони визнавали в ньому вчителя, Господа, та шукали поради, допомоги або зцілення, слідували за ним або ж навпаки лякалися та обурювалися його появі. В будь якому випадку поведінка людей суттєво змінювалася при самій появі Ісуса – настільки сильним є його духовне світло.

Ісус проводить аналогію саме з сіллю та світлом, оскільки мудрість, чистота душі, чистота віри та праведність – зберігають цей світ, а ми маємо берегти та розповсюджувати добре світло, щоб бути прикладом для людей які свідомо чи несвідомо прагнуть світла Божої любові.

Джерело: CREDO