16 листопада (довільний спомин)

Свята Маргарита народилась 1046 року в Угорщині й жила там кільканадцять років, хоча була принцесою англійського трону. Але в Англії тих часів панувало датське правління, й онука Едмунда Залізнобокого жила з матір’ю-угоркою. Як англійський трон посів король Едвард Ісповідник (1057), її дядько, Маргарита з батьком подалися до Англії. Однак після битви під Гастінгсом (1066) трон захопив Вільгельм Завойовник, і Маргариті з братом довелося втікати з батьківщини, яка її так і не прийняла.

Корабель, яким вони пливли, розбився біля шотландських суворих скелястих берегів. Шотландці дали прихисток королівським біженцям, а незабаром (1070) король Шотландії Малкольм ІІІ одружився з англійською принцесою. Він був поганин, але подружжя вийшло щасливе. Маргарита народила йому шістьох синів і двох доньок, молилася про навернення чоловіка і вчила його жити по-християнськи. Насамперед вона сама займалася вихованням їхніх дітей, попри звичай тодішніх часів віддавати потомство на виховання довіреним особам. Займалася вона і справами милосердя, та вчила свого чоловіка, що він має бути милосердний до бідних. У бесідах із ним королеві допомагав знаний учений і місіонер тих часів – блаж. Ланфранк. А годувати бідних король і королева виходили разом.

Окрім того, св.Маргарита опікувалася церковними справами Шотландії, як друга головна особа держави. За сприяння королеви було впроваджено кілька церковних реформ. Зокрема, скликано синод, на якому впорядковано приписи щодо Великого Посту, великоднього Святого Причастя, а також щодо сімейного законодавства. Крім того, Маргарита – як це часто читаємо про різних християнських правителів – піклувалася про будівництво нових храмів, постання монастирів, розвиток освіти у своїм краю.

До побожних звичаїв із життя шотландської королеви належать, наприклад, такі. Вона часто брала участь в опівнічній Святій Месі, а повертаючись із неї, обмивала ноги біднякам. Причому якщо про участь у Месі записано «часто», то про обмивання ніг шістьом жебракам – «завжди». Крім того, королева сама не сідала до столу, не нагодувавши спершу дев’ятеро сиріт і 24 дорослих бідняків. Провадила скромне, більше схоже на монаше, ніж на королівське життя.

За чотири дні до смерті Маргарита пережила великий біль: отримала звістку, що коханий чоловік і старший син загинули в битві. Шотландська королева може стати прикладом того, як треба приймати сумні вісті. Вона молилася: «Дякую Тобі, Боже, що зіслав мені таке велике страждання, аби очистити мене від моїх гріхів».
Померла 16 листопада 1093 року в Единбурзі, у королівському замку. Похована в абатстві Данфермлін (шотл. Dùn Phàrlain), яке сама заснувала. Її син, король Давид І, розбудував і прикрасив головний храм абатства. Поховання побожної королеви, яка служила бідним, швидко стало місцем паломництв віруючих шотландців. Папа Інокентій IV дозволив 1250 року публічне вшанування її мощів, що для того часу було рівнозначне канонізації.

На жаль, реліквії святої покровительки Шотландії майже всі загинули. 1260 року протестанти зруйнували абатство Данфермлін і знищили поховок католицької королеви. Багато прикрашений релікварій із головою св.Маргарити було вивезено на континент і переховувано в Бельгії; однак французька революція 1793 року знищила і цю пам’ятку. Лише невеличка часточка мощів цієї гнаної за життя і по смерті королеви збереглася в Ескуріалі, де її розмістив іспанський король Филип ІІ.
1683 року папа Климент Х проголосив св.Маргариту покровителькою Шотландії, а 1692 року вшанування цієї святої було поширене на всю Церкву.

Джерело: CREDO