Вівторок, 19.03.2024, 09:37


Вітаю Вас Гість | RSS
[ Головна ] [ ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]


Меню сайту


Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш

Оголошення



   Святий
       Іван Павло II,
 Кароль Юзеф Войтила (1920–2005)
— 264 Папа Римський.

Останні слова Івана
Павла ІІ.:

" Не бійтеся!
Це час сприятливий, час надії та відваги".
 "Дозвольте мені вирушити до дому батька".




Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.
Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту.
УВАГА!!!
"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"



Міні-чат
200



Головна » 2016 » Червень » 29 » Святі Апостоли Петро і Павло
10:19
Святі Апостоли Петро і Павло

 

29 червня (урочистість)

 

Мабуть, неможливо говорити про день свята Петра й Павла без екуменічних алюзій.

Чим є більшість проблем, розколів, труднощів у християнстві? Сварками, обумовленими історико-культурними та особистісними моментами. До цього додаються доктринальні проблеми, відмова у покорі й «застигання» таких становищ, подібне до контрактур на переламах. Хірурги знають: коли зламані кості неправильно зростаються, їх потрібно знову ламати, щоби скласти правильно… Отож і процес розламів та примирень у Церкві зовсім не є солодким.

Можливо – якщо задуматися, а тим більше помедитувати, – сучасним християнами могла б допомогти урочистість святих Петра й Павла. Двох найважливіших для первісної Церкви апостолів, одного – призначеного самим Христом, щоб укріплював, пас, навчав і тримав ключі неба; і другого – самим Христом вибраного з-поза апостольського грона. Двох найважливіших учнів, які… рідко коли могли стерпіти один одного. Мали різне виховання, різні підходи до євангелізації. Проповідувати йшли в різні сторони.

Проте у найважливішому вони, попри всі особисті претензії, згоджувалися, особливо коли бачили виразну дію Бога. Бо християни – не петрові, не павлові, не чиїсь там іще. Церква – Божа, а свої претензії потрібно в належний момент упакувати в торбу й відкласти. Отак і Церква їх, різних і по-різному покликаних, вшановує в один день, немовби проголошуючи: нас насправді єднає діло Боже, а все решту забудьте.

Петро, галілейський рибалка на ім’я Симон, якого Ісус назвав «каменем», брат Андрія Первозваного. Вирізнився тим, що першим назвав Ісуса Месією, завдяки чому й отримав нове ім’я. Коли ми визнаємо Сина Божого своїм Спасителем, Він нам також дає нові імена, відповідно до суті кожного; і кожен з нас, згідно зі сказаним у Писанні, має бути «живим каменем», тобто «вічно живим» Петром, який проголошує Ісуса Христом. Як рибалка Симон сказав це, бо йому «відкрив це Отець небесний» (Мт 16,17), так і кожен, хто визнає Ісуса Спасителем, робить це не інакше, ніж Духом Святим (пор. 1 Кор 12,3). Вічною загадкою, а також нагадуванням про Божу педагогіку для всіх віруючих залишиться те, що Господь Ісус назвав Симона «каменем» і доручив йому пасти своїх овець, при тому, що цей самий Петро тричі від Нього відрікся. Це щоб Петро навернувся доглибинно; це щоб Церква завжди усвідомлювала, що ми міцні в Богові, а не самі по собі; це щоб показати, що шлях розкаяння виводить із найбільшої біди; і ще сотні значень.

Савло з Тарсу, громадянин Римської імперії, фарисей із роду Веніаміна, був – як усім відомо – ревнителем юдаїзму і гонителем «секти» християн. Ця сама ревність зробила його гарячим проповідником Воскреслого. Петро залишив нам два листи, Павло – 13. Обом, крім того, приписувано шерег апокрифічних писань. Як освічена людина і знавець Закону, Павло роз’яснював братам-юдеям, що в Ісусі збулося Писання. Це важливо донині, оскільки сповнення Старого Завіту в Новому становить нерозривну істинність усієї історії Спасіння. Того, що Бог з’єднав, людина нехай не розділяє; це «шлюбне» побажання стосується зарівно людей, як і «таємниці Христа і Церкви» (Еф 5,32), і єдності Завітів, і цілісності самого містичного Тіла Христового. Нехай люди не розділяють того, що будує Бог.

Петро загинув на Ватиканському пагорбі, розіп’ятий донизу головою; Павло загинув від меча за Остійською брамою Рима (тому базиліка його пам’яті зветься Павло-за-мурами). Вони віддали життя за віру не в одному місці і не однаковим способом, але вони віддали життя за віру, і це їх єднає навіки.



Джерело: CREDO

Переглядів: 379 | Додав: Крок69 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук




Форма входу


Календар
«  Червень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Архів записів

Друзі сайту






























Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024      Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz