14 лютого (свято)

«Солунські брати» (тепер Солунь зветься Салоніками) народилися в першій третині ІХ ст. (Мефодій – між 815 і 820, Кирило – 826/827 р.). Кирило був бібліотекарем у соборі св. Софії в Константинополі, потім викладав філософію, зрештою вирішив податися в монастир у Витинії, до свого старшого брата Мефодія. Той раніше був архонтом в одній зі слов’янських провінцій. Може, цей факт, а також висока вченість Костянтина, стали підставою того, що імператор Михайло ІІІ вислав їх обох у Крим (до хазарів) вирішувати релігійні суперечки між юдеями, арабами і християнами. Завершивши місію вдало, вони отримали направлення від Патріарха св.Ігнатія – проповідувати болгарам.

Через п’ять років успішної праці брати дістали запрошення від моравського князя Ростислава. Саме під час моравської місії Кирило створив глаголицю – слов’янський алфавіт на підставі грецького, а потім переклав старослов’янською мовою Євангеліє і богослужбові книги. (Кирилиця – видозміна глаголиці, уже з великими літерами.) Проповідь слов’янською мовою була вельми успішною, однак діяльність Солунських братів була опротестована, їх звинувачено ледь не в єресі й відкликано до Рима. Проте за час назрівання цих подій змінився Римський єпископ, а новий Папа, Адріан ІІ, прийняв нововведення Кирила і Мефодія прихильно, схвалив їхні богослужбові книги й дозволив висвячувати їхніх учнів.
Євангелізація Європи у ті часи мала свої труднощі не тільки з огляду на небезпеку проповіді язичникам. У Церкві вважалося, що говорити про Бога і служити Йому дозволяється тільки латиною або грецькою, отож введення слов’янської мови справді сприймалося як єресь. Крім того, князь Ростислав запросив Кирила і Мефодія не так заради слов’янізації Євангелія, як заради протистояння Моравії німецькому впливові (до речі, братів у єресі звинувачував саме німецький клір). Отак політика підштовхнула Церкву до розширення євангельської проповіді народною мовою.

І хоча Велика Моравія розпалася 905 року й на ці землі повернувся німецький вплив, справа Апостолів слов’ян не загинула. 1980 року Йоан Павло І проголосив їх Покровителями Європи, поряд зі св.Бенедиктом Нурсійським.

В іконографії Кирило і Мефодій зображуються в єпископському вбранні – візантійського або латинського крою. Інколи тримають у руках модель храму. Кирило вбраний у тогу викладача, в руці тримає книгу, написану кирилицею. Їхні атрибути: хрест, книга, келих, розгорнутий сувій зі слов’янським алфавітом.