26 вересня (довільний спомин)

Про Косьму і Дам’яна (кінець ІІІ – початок IV ст.) відомо тільки те, що колись жили люди, яких отак звали. Вочевидь вони були хорошими християнами, увійшли в історію з іменем «безсрібників» – тобто не брали оплати за свою працю, і прославилися як своїм безсрібництвом, так і тим, що були добрими лікарями. Східна традиція, схильна до пишного, легендотворчого, візантійського перебільшення, «створила» аж три пари святих, які жили в різних місцях і в різний час, але звалися так само, Косьма і Дам’ян, і були лікарями та безсрібниками.

Очевидне тут одне: люди всіх часів дуже сильно потребують допомоги медиків, які не будуть професійно-байдужими до їхніх старань, приходитимуть на допомогу душі й тілу, і не вимагатимуть за свої труди надмірної оплати.

Можливо, Косьма і Дам’ян були братами чи й навіть близнюками; походили з Аравії. Звідти вони помандрували до Сирії, Килікії і Малої Азії. Оселилися в Егеї. Лікували багатьох людей, насамперед виявляючи доброту своїм братам у вірі, за словами св.Павла, а також і поганам, завдяки чому багатьох із них привели до віри у Спасителя.

Навряд чи вони були аж до тієї міри безсрібниками, щоби, як каже православна легенда, посваритися через те, що один брат прийняв від якоїсь жінки три подаровані яйця. Легенди існують не задля ствердження історичних фактів, а щоби підкреслити ту чи ту рису в героях. Зрештою, надмірна побожність погана тим, що перестає бути тверезою і євангельською: Господь сам казав, що кожен робітник заслуговує на свою оплату (пор. Лк 10,7). Якби Косма і Дам’ян нічого взагалі не приймали в оплату за служіння, то повмирали би з голоду – або ж нам довелось би робити чергове припущення про те, що вони були здатні, як, наприклад, св.Миколай із Флюе, жити самим Причастям. (Але це вже напевно не всі три пари святих, перелічених східною традицією.)

Але напевно святі брати-лікарі зажили такої слави завдяки тому, що були охочі приймати всіх, хто приходив по допомогу, і не брати оплату з тих, хто не міг її дати. Нерідко проста розсудливість і людяність стає такою високою чеснотою, що потім оточення починає складати легенди…

Микола Іванович Пирогов, кажуть, був знаний тим, що з бідних не брав грошей за свої лікарські візити. (До речі, то не хворі сиділи годинами у приймальні, то він до них приходив.) А декому й свої гроші залишав, аби купили їжі та ліків. На світі, слава Богу, не бракує тих, кого можна назвати лікарями, – на відміну від «працівників сфери охорони здоров’я». Різниця приблизно така сама, як між священиком і «служителем культу»…

Косма і Дам’ян, правдоподібно, загинули на початку IV ст., під час переслідувань за імператора Діоклетіана. За однією з версій, це було в місті Киросі (нині Кіліз), у Сирії, за іншою – в Асігаї (Аясі), Килікія. Але якісь мощі, імовірно, що справжні, 850 року потрапили до Німеччини, куди їх привіз єпископ Хільдесхайма. В той період у європейських торгових містах (ганзейської унії) нерідко спалахували різні епідемії, тож до святих лікарів віруючі зверталися часто й наполегливо. Нині частка тих мощів зберігається в Мюнхені, в соборі св.Михаїла.

Папа Симмах (†514) присвятив цим мученикам ораторій у Санта Марія Маджоре; папа Фелікс ІІ (†530) перебудував під базиліку цих двох святих попередній язичницький храм братів Кастора і Поллукса. У Константинополі імператор Юстиніан Великий (†565) збудував на їхню честь два величні храми, бо був певен, що вилікувався від важкої хвороби за їх заступництвом.

В іконографії атрибутами Косьми і Дам’яна є медичні інструменти, корона в руках, камінь і хрест, меч.

Рим, базиліка Косьми і Дам’яна.

Джерело: CREDO