27 Травня, (довільний спомин)

Святий Августин Кентерберійський (†604/605) названий «апостолом Англії», хоча християнства він туди не приніс. Точніше, не він його туди приніс першим. Віра у Спасителя там існувала вже кілька сторіч, але з нею були проблеми. Відтоді як Римська імперія вивела свої загони з Британських островів, минуло років двісті; язичницькі германські племена забирали в свої руки владу; нечисельні християнські спільноти «згорнулися і капсулювалися», захищаючись таким чином від ворожого зовнішнього тиску, а заодно втративши будь-який живий зв’язок із Вселенською Церквою. Явище не таке вже й рідкісне, зрештою. Локальні Церкви, яким доводилося захищатися, схильні набувати войовничої гордості: мовляв, ми без вас якось вистояли, і далі без вас обійдемося.

Отож св.Августин, італієць, настоятель римського монастиря св.Андрія, був 597 року відправлений Папою Григорієм Великим у Британію, в так звану «григоріанську місію». Чи й справді Папу надихнуло те, що він побачив на базарі світловолосих рабів і захотів, що Церква ті племена спасала, чи переважно політичні мотиви були підставою рішення? Кентський король Етельберт, жонатий на християнці, доньці франкського короля, ставав «фігурою номер один» у тій грі, і перспектива подолати германське язичництво була цілком реальною.

За сприяння короля в Кенті було збудовано кафедральний собор – перший на англійській землі, абатство свв.Петра і Павла. За три роки місіонерства св.Августина і монахів-бенедиктинців, які прибули з ним, король і його піддані вирішили прийняти хрещення: загалом 10 тисяч саксів.

Єпископські свячення Августин прийняв в Арлі (де був географічно найближчий єпископ), а потім, як першому митрополитові Англії, Папа прислав йому архиєпископський палій, а також (601 року) наступних монахів у допомогу місії. Як єпископ, св.Августин Кентерберійський відзначався терпеливістю і мудрістю, намагаючись не заявити свою архиєпископську (тобто папську для всієї Церкви) владу щодо всіх проблемних спільнот, а налагодити з ними стосунки і переконати їх «влитися в повноту церковного спілкування».

Кентербері було столицею католицьких єпископів упродовж тисячі років, допоки Генріх VIII не проголосив його столицею своєї новоствореної Англіканської Церкви. Католицькі примаси обрали своєю наступною столицею Лондон, і, певно, не програли на цьому виборі…

У ті давні часи, щоби хрестити народ, спершу потрібно було привести до віри правителя, який за цей народ відповідав. З плином століть місія проповідників кардинально змінилася: керівники держав уже не відповідають за народ, і євангелізувати потрібно «знизу». Що, звісно, не перекреслює необхідності навернення тих, хто береться за владу.

В іконографії зображається у єпископському вбранні або як монах-бенедиктинець. Покровитель Англії та Уельсу.