20 травня (довільний спомин)

Цей францисканський святий може слугувати своєрідною Божою вказівкою в кількох важливих питаннях стосовно проповіді.

Святий Бернардин (1380-1444) народився таки в Сієні й під цим ім’ям прославився, хоча проповідував по всій Італії. Рано осиротів, виховувався у побожної тітки, вивчав правознавство і богослов’я в Сієнському університеті. По завершенні навчання працював у лікарні й під час Чорної чуми вступив у Товариство Пресвятої Марії – братство тих, хто присвячував себе догляду за хворими. По смерті тітки провів певний час у постах і молитвах, потім вступив до францисканців. Настоятелі скерували його в маленький монастир у Капіолі, де майбутній проповідник провів 12 років, вивчаючи Святе Письмо і богословські труди, зокрема св.Бонавентури. Запрошуваний при нагоді проголошувати слово в довколишніх храмах, він поступово став знаний як чудовий проповідник. Але все ж таки проголошенню передували довгі роки вивчення Святого Письма, і це перший урок життя св.Бернардина.

Францисканцем він став 1402 року, а 1417-го отримав папський дозвіл проповідувати по всій Італії. На його проповідях храми були заповнені, а потім він проголошував слово на майданах, бо жоден храм не вміщував зібраних. Святий викривав забобони та марновірство під маскою християнства, громив азартні ігри (виробники карт полишали своє ремесло після його проповідей) і нечисту поведінку. «О Італіє, – ущипливо казав він, – піди до германців і послухай ті похвальні речі, які говоряться про італійців! Вони кажуть, що немає більш содомітського народу, ніж італійці!»

Своїх співбратів-францисканців св.Бернардин повчав, що для справи проповіді дві речі однаково небезпечні: невігластво і багатство. Це його другий життєвий урок. Бернардин відійшов від «братів бідності», які на XV століття вже були непогано влаштовані, і приєднався до нечисленної спільноти фанцисканців-обсервантів, які жили за давнім строгим уставом. За час його діяльності кількість обсервантів зросла з 300 осіб до 4 тисяч…

«Запалений свічник не накривають корцем», отож і Папи не раз пропонували йому єпископство: в Сієні, Феррарі, Урбіно. Святий щоразу ввічливо відмовлявся. Вочевидь Церква потребує хороших єпископів; але буває, що глибше відновлення Тіла Христового відбувається через широке навернення люду, ніж через вдале адміністрування.

Саме св.Бернардинові ми завдячуємо монограмою ІHS, яку бачимо на вівтарях, орнатах, різдвяних облатках тощо. Він так любив прикликати святе ім’я Ісуса, що носив табличку з цими літерами, часто підносячи її вгору під час проповідей. Певно, недаремно Церква канонізувала його усього за шість років по смерті (1450) та призначила бути покровителем працівників PR, реклами, масових комунікацій тощо. Також його прикликають при утрудненнях дихання і хворобах дихальних шляхів.

В іконографії зображається в бернардинському хабіті, інколи під час проповідування. Його атрибути: три єпископські інфули в ногах – знак трьох відмов; розгорнена книга; хрест із монограмою HIS; ця ж монограма в руці, оточена променями.