26 травня (обов’язковий спомин)

Филип Нері (1515-1595) народився у Флоренції, в часи, коли місто боролося за свою незалежність від тиранії Медичі. Він пережив 15 пап на Апостольському Престолі, став одним із тих святих, хто «становив собою» середньовічну католицьку реформу, відповідь на протестантську Реформацію. У цей час в одному тільки Римі можна зустріти багатьох великих святих: Ігнатія Лойолу, Камілло де Лелліса, Джованні Леонарді, Фелікса де Канталіче, Пія V, Карло Борромео. Кожен з них укріплював віру і Церкву відповідно до своїх дарів. Однак ті часи відзначалися ще й сильною тенденцією до зміцнення всіх «правил і приписів», ригористичності в Церкві, що багатьма священиками та єпископами розглядалося як спосіб урятувати Католицьку Церкву від протестантського розвалу. Саме в той період інквізиція найбільше займалася розглядами справ святих, яких Господь посилав Церкві… А св.Филип Нері заслужив собі за життя прізвисько «Божого блазня». Про його життя найкраще розповідає фільм «Будьте добрими, якщо можете» (State buoni se potete; можна знайти в інтернеті з субтитрами і з переозвучкою). Він був дуже добрим вихователем і організатором. Умів не тільки зібрати довкола себе сиріт, напівсиріт, покинутих, утікачів, а й жити в такій «комуні», виховуючи дітей у вірі, роблячи так, що вони вважали молитву високодостойною справою, а не «втрату часу», і благопристойне життя у своїй спільноті – завданням честі. Филип Нері «винайшов» ораторії – місце і водночас спосіб роботи з дітьми та підлітками. Його «винаходом» є також Братство з прийому паломників (сьогоднішній наступник цієї організації – Комітети Святого Року). Коли в Римі було дозволено проводити карнавали, з усією їх розпустою, Филип Нері організував свій «карнавал», який привернув увагу не меншого числа учасників і глядачів. Згадавши юнацький спосіб молитви – відвідання семи храмів Рима, – Нері скликав охочих піти порадуватися Богові: програма включала в себе і месу, і пікнік на свіжому повітрі, і музику всю дорогу… Цей «Божий блазень» був здатний сказати про запропоновану кардинальську шапку «хочу з неї зробити латку отут, на животі», або ходити містом, нап’явши на голову подушку, чи у багряно-червоній кольчузі поверх ряси. Цим він упокорював себе і водночас висміював пишність тогочасних багатіїв. Втім, розваги з пташками, цуценятами, навіть безпосередньо в ризниці перед Месою, були його способом «утриматися в реальності», бо він мав дар екстазів. Його серце було фізично збільшене після першого ж екстазу. За життя люди не раз відчували справжній жар, який ішов від серця Нері, а по смерті лікар підтвердив незвичайні розміри його серця і зміну форми грудної клітки. Він майже нічого не написав, але його вислови розійшлися світом: «Святість потребує зовсім небагато розуму», «Бідність – це любов, але бруд – ні», «Рай зроблений не для шахраїв». І ще: «Хто хоче не того, що й Христос, – не знає, чого хоче; хто просить не того, що Христос, – не знає, чого просить; хто діє не в ім’я Христа – не знає, що робить». Священиком він став пізно, у 36 років, з послуху своєму сповідникові. Служити Богові почав ще мирянином, відкривши для себе християнство як чинення справ милосердя. Збираючи охочих на молитву, проповідь і читання Слова Божого, став таким чином засновником згромадження ораторіанців. Започаткував у Римі дослідження катакомб, заклав відому бібліотеку Валлічельяна. Гасло Відродження «Назад до витоків» завдяки йому набуло християнського сенсу. Музичні вистави в рамках «ораторію» Нері стали поштовхом до виникнення жанру ораторій у музиці (Палестріна був одним зі сподвижників цього святого). Канонізований 1622 року. В іконографії представлений як чоловік середніх років у священицькому вбранні, його атрибут – лілія.
Джерело: CREDO