21 травня

(довільний спомин)

Церква, живучи в часі, існуючи у світі цьому, все-таки не повинна належати до світу цього. Хоча всі розуміють – як люди Церкви, так і представники державної влади, – що це ніколи не давалося задешево. Однак якщо в певній країні виникає напруженість зі світською владою, то люди повинні мати змогу в критичний час бачити в Церкві свою опору.

Святий Йоан з Непомук (1340/1350–1393) став одним із символів чесного життя Церкви, непідкорення тиранським замашкам володаря. Тодішній король Чехії Вацлав IV (він же Венцеслав І Люксембуржець) був «Римським королем» – таке звання мали монархи, обрані главою Римської імперії, але ще не затверджені Папою. Бувши королем Німеччини і Чехії, по смерті батька Вацлав IV став королем тільки Чехії. Щодо релігійних питань, то він відверто підтримував Яна Гуса, якого єпископ Праги Збінек не менш відверто назвав єретиком. У справи Празької архидієцезії король втручався коли і як тільки міг, вважаючи її головним оплотом спротиву своїй королівській владі.

А Йоан Непомуцький, який був ученим священиком – студіював право в Празькому університеті, потім у Падуї (1382-1387), – став каноніком при колегіаті св.Егідія, потім каноніком собору свв.Петра і Павла у Вишеграді, і зрештою єпископським генеральним вікарієм. Це була друга після митрополита значуща постать у чеській Церкві. І посяганням короля він протистояв. Зокрема, була така історія: Вацлав IV збирався «подарувати» своєму фаворитові монастир у Кладрубах, де настоятель був старенький і ось-ось мав померти. Йоан Непомук і монахи умовилися, що нового абата буде обрано одразу ж по смерті попереднього, аби королю вже представити звістку про існування нового настоятеля. Це напевно послужило «останньою краплею» в їхньому протистоянні, і 20 березня 1393 року Непомука арештували. Двох священиків, схоплених разом з ним, незабаром відпустили, а ось у катуваннях св.Йоана король Вацлав, схоже, брав участь особисто.

За одним із варіантів життєпису святого, Йоан був схоплений за велінням короля і катований, щоб дізнатися таємницю сповіді королеви Софії, і помер, зберігши цю таємницю. Тому св.Йоан Непомук вважається покровителем сповідників. А також – заступником від повеней та інших загроз від води, бо його тіло скинули з мосту Карла IV у Влтаву. Народні перекази звіщають, що на шию святому прив’язали млинове жорно, та воно обірвалося, а в ніч загибелі святого незвичайне сяйво розбудило мешканців Праги.

Гуситський період – не найкращий в історії Чехії і не найприємніший в історії Католицької Церкви на тих землях. Але, мабуть, у протистоянні короля і Церкви люди таки вибрали владу Христову, а не владу земну: незабаром по смерті Вацлава IV (1419) культ св.Йоана розвинувся настільки, що його вшановували літургійно, називали блаженним і покровителем Праги та цілої Чехії. Офіційно ж процес прославлення розпочався тільки 1710 року. Непомука проголошено святим 1729 року.

В іконографії представлений у священицькому вбранні, сутані, рокеті, з пальмою мучеництва в руці, інколи тримає палець на вустах (символ збереженої таємниці). Атрибути: ключ, книжка, колодка, міст, печать, вінок із п’яти зірок і в центрі напис: TACUI – «я мовчав».