23 грудня (довільний спомин)

Латиною він зветься Кантіус. Не має жодного стосунку до Кента. Бо Кент – це графство у південній Англії; а Кенти, де народився наш святий, розташовані неподалік Бєльсько-Бялої. На північ від них – Освенцім, на схід – Вадовіце, а ще далі – Краків.

Саме у Кракові він працював. Але це потім.

Йоан із Кентів (так би він мав зватися) народився 24 червня 1390 року. Навчався в місцевій школі. Рівень цієї школи мав бути цілком непоганий, раз молодий Йоан після неї подався до Ягеллонського університету. Там він успішно навчався, стався 1415 року бакалавром, і 1418 року – магістром філософії. Там же став викладачем; оскільки це було безоплатно, то на прожиток молодий Ян із Кентів заробляв приватними лекціями і душпастирством. Коли саме він став священиком – сказати важко, попри десятки документів, які залишилися після нього. Десь між 1418 і 1421 роками.

А згаданого 1421 року Яна з Кентів запросили до себе у монастирську школу лицарі Гробу Господнього. Там, у Мєхові під Краковом, Ян навчав монахів до 1429 року, а заодно, користуючись нагодою, переписував потрібні йому для лекцій твори Отців Церкви, св.Августина і св.Тому, ну й Аристотеля, звісно. Потім же приятелі повідомили Яна, що звільнилося місце в Краківській Академії. Потрапити до грона викладачів Академії було нелегко насамперед тому, що місце її викладача оплачувалося і житло було гарантоване; відповідно, професура Академії жила тісним колом. Але вчителя з Мєхова прийняли.

Він викладав філософію, а потім зрештою дійшов до розуміння, що має вивчати теологію. Янові тоді було близько 40 років, він став студентом і викладачем водночас.

1439 року його призначили душпастирем в Олькуші, він був каноніком капітулу св.Флоріана, став бакалавром теології, і за всіма заняттями зрештою відмовився від душпастирства на користь викладання. Аби зрозуміти земну, житейську суть цього вибору, слід пам’ятати, що керування парафією і буття каноніком надавало серйозний дохід. І вибрати подальше студіювання теології (яке завершилося аж 1443 року) було досить серйозним кроком «від світу цього» у напрямку пізнання Бога.

Він продовжував вчитися, навчати і переписувати цінні твори. Бібліотека Ягеллонського університету містить сьогодні 15 грубезних томів переписаних ним праць – 18 з лишком тисяч сторінок! Деякі з переписаних ним книг опинились у Ватиканській бібліотеці. До Вічного Міста, до речі, св.Йоан ходив кілька разів у паломництва. Не їздив із паломницькою групою, а йшов пішки. То був серйозний  труд і серйозне свідчення єдності з Главою видимої Церкви.

Він був знаний як людина милосердна не на словах, а на ділі. Ділився з потребуючими всім, чим міг: і їжею, і взуттям, і одягом. Ставши ректором Академії, започаткував звичай відкладати зі столу вчителів їжу для одного голодного. Навіть якщо це було тільки на одну людину, то все одно – так щоразу робили при столі… довгі роки.

І хоча св.Йоан Кентійський сам не провадив широкого душпастирства, то його допомога конкретним потребуючим важила не менше.

Віддавши сили своїй праці та служінню, він помер 24 грудня 1473 року в Кракові. Переконання у його святості було таке сильне, що його одразу поховали під амвоном у храмі св.Анни. Хоч канонізовано його лише 1767 року.

Зображається у тозі професора. Покровитель студентської молоді. Його атрибути: розарій; взуття (віддав убогому власне); монета (за легендою, наздогнав тих, хто його пограбував, і віддав їм ще й ту монету, яку вони не помітили – вражені грабіжники повернули все вкрадене).

Джерело: CREDO