14 жовтня (довільний спомин)

Папа Калікст І керував Церквою близько п’яти років, з 217 по 222-й рік. До того як стати папою, він пройшов вельми непростий життєвий шлях.

Він, християнин, був рабом іншого християнина, якого звали Карпофор. Складно сказати, наскільки християнин спроможний бути добрим паном (або наскільки пан здатен бути християнином). Відомо одне: з Калікстом пов’язана якась історія з пропажею грошей, і він хотів утекти з Рима, пробравшись на корабель, а як побачив, що на борт піднімається його пан, то скочив з корабля в море. Так би, може, подали новину тамтешні медіа, якби існували. Однак скидається на те, що у зникненні грошей сам Калікст винен не був (а то чого б його помилування випрошували самі «учасники фонду», керівником якого Карпофор поставив Калікста?); натомість із корабля він пробував утекти імовірно від страху потрапити на pistrinum – мукомельню, куди хазяїн збирався його віддати. Покарання в мукомельні означало ходити до кінця життя в ланцюгах, приводячи в рух колеса, які крутили млинові жорна.

Отже, взаємини поміж цими двома християнами були вельми далекі від Євангелія.
Незабаром після цієї історії Калікст потрапив на Сардинію, куди префект Фусціан вислав людей, яких юдеї звинуватили у християнстві. Хазяїн Калікста Карпофор пробував за нього заступатися, хоч і вельми оригінально: заявив, що той не християнин, раз отака історія за ним числиться. Звільнення Калікста прийшло від імператора Коммода, якого вблагала про помилування висланих наложниця Марція («і розпусниці випереджають вас на шляху до Царства»). Папа Віктор І передав імператорові список сповідників віри.

Після звільнення Калікст став отримувати від Церкви щомісячну «пенсію» як потерпілий. За папи Зефірина (бл.199-217) він став готуватися до свячень, прийняв дияконат, а потім став і пресвітером. Серед інших завдань папа Зефірин доручає Каліксту впорядкування християнського кладовища при Via Appia. Той настільки добре все робив, що римські катакомби, якими він опікувався, донині носять ім’я св. Калікста.

По смерті папи Зефірина римські християни обрали Калікста єпископом, і таким чином – як Єпископ Рима – він став папою. Його обрання не було однодушним: частина віруючих стояла за єпископа Іполита, суворішого у поглядах. Так, Калікст дозволив приймати у Церкву тих, хто відпав від неї зі страху гонінь, а потім хотів повернутися. Можливо, Бог дав папі Каліксту пройти його випробування саме задля того, щоби керівництво Його Церкви в потрібну мить не було ригористичним. Бо Бог завжди «милості хоче більше, ніж жертви».

Як єпископ Рима, св.Калікст проголосив формулу хрещення, яка потім стала обов’язковою в усіх християнських країнах. Вважається, що саме він установив декрет, яким дозволено відпускати гріхи і повторно приймати в лоно Церкви розкаяних грішників. Він також установив таке спеціальне місце, як сповідальня, і визначив саме поняття церковної покути – належної відплати, відшкодування Богові та ближнім за скоєний гріх. Дозволив шлюби поміж вільними і рабами. Стеріг чистоту віри, противлячись тогочасним єресям. Зокрема, засудив учення Савелія – сповідника модального монархіанізму, який стверджував, що Бог – це одна і та сама особа, яка об’явилася світові у три різні способи (modus).

Папа Калікст І загинув як мученик під час чергових антихристиянських заворушень; точно невідомо, як саме і хто саме це вчинив. Тіло єпископа витягли з криниці, коли заворушення жовтня 222 року стихли. Його поховали на цвинтарі при Via Aurelia – папа Калікст не лежить у катакомбах, які носять його ім’я.

Зображається у папському вбранні. Його атрибути – книга, камінь на книзі (млинове жорно), пасторал, колодязь.

Джерело: CREDO