Прийнято вважати, що св. Марцел народився в Арзасі (Галісія), у ІІІ ст. н. е. Хоробрий язичник, він вступив до війська, сподіваючись зробити кар’єру і здобути великі статки.

Він одружився з молодою леді на ім’я Нона, і Бог їх благословив дванадцятьма дітьми. Святий Марцел був доблесним воїном і став сотником; він не думав ні про що інше, крім своєї сім’ї. Почувши гарячу проповідь єпископа в церкві св. Лева, він навернувся з усією своєю родиною на християнство. Всі вони, крім дружини, скоро заплатили своєю кров’ю за честь Віри.

Деякі християни відмовлялися служити в імперській армії, оскільки християнська совість цьому противилася. Якщо бути солдатом означає виконувати язичницькі обряди, як це робили, то очевидно, що жоден християнин не може до цього долучитися. Окрім того, тоді постало ще одне питання: чи збройна служба відповідає християнському закону любові?

Святий Марцел-центуріон, по роках військової служби, дійшов висновку, що християнська віра суперечить збройній службі… принаймні, відповідно до зрілості його сумління.

День народження імператора Максиміана Геркулеса відзначався 298 р. видатним бенкетом і урочистими обрядами. Марцел, сотник армії, капітан легіону Траяна, розквартированого в Мавританії та Іспанії, — аби не осквернити себе в цих нечестивих жертвах, виступив зі свого середовища, скинувши свій пояс із мечем і заявивши вголос, що він — солдат Ісуса Христа, вічного Царя. Його образу ж вкинули у в’язницю.

Коли святкування закінчилися, Марцела поставили перед суддею, і він знову заявив про свою віру. Під посиленим конвоєм його відправили до префекта, Аврелія Агріколи. Цей римський офіцер визначив йому покарання — смертну кару від меча. Вирок був негайно виконаний. Марцелові стяли голову 30 жовтня 298 року. Касіян, секретар або нотаріус суду, відмовився записати вирок, винесений щодо мученика, через несправедливість такого присуду. Його самого тут же відправили у в’язницю, і Касіян, своєю чергою, поплатився головою 3 грудня.

Діти св. Марцела наслідували його сталість у вірі, і всі втратили свої життя за захист Євангелія. Трьох із хлопчиків повісили, а потім обезголовили біля Леона. Їхня побожна мати викупила їхні тіла і потай поховала; пізніше вони були передані в церкву, збудовану на їхню честь у місті Леоні.

Джерело: CREDO