Продовжуємо знайомити читачів зі «святими з-поза нашого календаря». Покровитель дня 1 вересня — зокрема, святий Егідій.

Святий Егідій (лат. Ægidius, фр. Gilles; ок. 650-710) — християнський святий, покровитель калік, відлюдників; жив у Провансі й Септиманії (історична область на південному узбережжі Франції).

Абатство, засноване (як вважається) на його могилі, називається Сен Жіль дю Гар (St-Gilles-du-Gard). Воно стало центром паломництв та одним із пунктів зупинки прочан на славнозвісному Ель Каміно — шляху до Сантьяго де Компостела.

Як відлюдник, Егідій спершу жив у хащах неподалік гирла Рони і Гар. Історія, в якій оповідається, що він був сином короля Теодора і Пелагеї Афінських, — імовірно, вигадка його ранніх агіографів; однак вона набуває широкого поширення починаючи з  середньовічної «Золотої легенди».

Спочатку, як розповідається в «Золотій легенді», відлюдник жив поблизу Арля, але за деякий час заглибився в глухі ліси неподалік Німа, де сам-один прожив багато років. Його єдиним товаришем була олениця, яка, згідно з деякими переказами, ділилася з ним своїм молоком.

Його останній притулок був, зрештою, випадково викритий королівськими мисливцями, що переслідували оленицю, яка бігла до сховища. Стріла, призначена для тварини, влучила у святого і поранила його. Король висловив найвищу пошану до відлюдника, який смиренно відхилив усі запропоновані почесті, й побудував для нього та його учнів у цій долині бенедиктинський монастир, названий Сен Жіль дю Гар. Там, на початку VII ст., Егідій помер уже абатом (настоятелем), шанований усіма за святість і явлені чуда. Також зустрічається варіант легенди, в якому Егідій виявляється вбитий тією стрілою, але це суперечить відомостям про подальшу діяльність святого як абата. Швидше за все, це фольклорна обробка, викликана ефектністю епізоду з урятуванням оленя.

Перше джерело, що походить із Х ст., «Vita sancti Aegidii», розповідає, як св. Егідій служив Месу для спокутування гріхів імператора Карла Великого. В той момент ангел зійшов із Неба й залишив на вівтарі пергамент, у якому було описано такий жахливий гріх імператора, що той ніколи нікому не зізнавався у ньому.

Святий Егідій — один із Чотирнадцяти святих помічників, а також він єдиний не-мученик, до якого молилися про визволення від Чорної смерті (чуми).

Джерело: CREDO