Іоанн Богослов був єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю (100-го року після народження Христа у віці 94 років). Св. Епіфаній оповідав, що коли Іван постарів і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де щоразу повторював такі слова: «Мої дітоньки, любіть один одного». А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: «Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить».

Церква святкує день пам'яті Улюбленого Учня Ісуса Христа, Св. Іоанна Богослова, тому що впродовж багатьох років існувала традиція у цей день відвідувати домовину святого неподалік м. Ефеса. Існують твердження, що він був на місці, де в VI столітті н. е. побудував величний Храм Св. Іоанна Богослова Св. Імператор Юстиніан, він також побудував Собор Св. Софії в Константинополі. Нині руїни цього Храму знаходяться в містечку Селчук у Туреччині.

В Новому Заповіті зазначено, що Іоанн був сином рибалки Заведея.  За біблійною легендою, коли Господь покликав його, Іоанн покинув родину і разом з братом Яковом пішов за Христом. З того часу і до кінця Господнього земного служіння Св. Іоанн не покидав Його. Разом з Петром та Яковом він був присутнім під час воскресіння дочки Яїра, а також при Переображенні Господньому.

Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, Іоанн залишився і стояв разом з Матір'ю Ісуса під Хрестом. Він служив і оберігав її до Успіння, після чого зі своїм учнем Прохором проповідував у Малій Азії. Працював і жив переважно в м. Ефесі.

Проповіді Св. Іоанна привели багатьох до віри у Христа, що мало негативні наслідки для язичництва. За це язичники зв'язали його і відправили до Риму на суд перед імператором Доміціаном, який засудив його на муки та бичування. Та ані отрута, яку його примусили пити, ані кипучий єлей, в який його кинули, Іоанові не зашкодили. Імператор вважаючи його безсмертним, вислав на довічне заслання на острів Патмос. Святий Іоанн продовжував там апостольську працю і привів багатьох до Християнської віри. Крім того, він написав Євангеліє від Іоанна (за який він названий «Богословом»), Послання та Книгу Откровіння. Монастир Іоанна Богослова та Печеру Апокаліпсиса на острові Патмос є одними з найбільших  святинь і внесені до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Пізніше імператор Нерва звільнив в'язнів і Іоанн повернувся до Ефесу, де прожив ще багато років, утверджуючи розпочату працю. Є свідчення про те, що він помер у віці понад 100 років. Св. Іоанн постійно повторював проповідь: «Браття любімо один одного!» Ця тема постійно повторюється в його писаннях.

За біблійними оповідями, Іоанн попросив учнів віднести його за місто Єфес і поховати в домовині у формі Хреста. Коли він ліг у домовину, попросив учнів накрити його землею. Учні поцілували вчителя зі сльозами на очах, але не хотіли бути йому непослушними. Покрили його обличчя полотном, а потім вкрили землею. Коли ж на похорон прийшли інші учні, вони хотіли побачити Апостола, але, відкривши домовину, побачили її порожньою. Від тоді День Його Упокоєння іноді називають Днем його Переселення з землі на Небо.