Вівторок, 13 вересня,
СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО, ЄПИСКОПА І ВЧИТЕЛЯ ЦЕРКВИ
Обов’язковий спомин
Св. Йоан Золотоустий народився у 354 році в Антіохії. Розпочав кар'єру службовця, однак незабаром залишив її і як пустельник присвятив себе аскетизму та вивченню Святого Письма. Згодом став пресвітером в Антіохії, потім - єпископом у Константинополі. За дар красномовства його назвали Хризостомом, тобто Золотоустим. Переслідуваний імператрицею Євдоксією, помер у вигнанні 14 вересня 407 року. Його реліквії знаходяться в базиліці св. Петра в Римі.
Середа, 14 вересня,
ВОЗДВИЖЕННЯ ВСЕЧЕСНОГО ХРЕСТА
Свято
14 вересня, разом з усією Церквою відзначаємо свято Воздвиження Хреста Господнього. Історія цього свята сягає перших віків існування християнства. В 70 році н. е. був здобутий і знищений римлянами Єрусалим. Розпочалися великі переслідування християн, які тривали майже 300 років. Після закінчення переслідувань, мати римського цісаря Константина, св. Олена, біля 320 року наказала шукати Хрест, на якому помер Ісус Христос. Після довгих пошуків хрест знайдено. У зв’язку з цією подією збудовано в Єрусалимі на Голгофі дві базиліки: Мучеників і Воскресіння. Базиліку Мучеників називали також базилікою Хреста. 13 вересня 335 р. відбулося урочисте посвячення і передача обох базилік місцевому єпископові. На спогад про цю подію щороку 13 вересня святкувалося урочистість Воздвиження Святого Хреста. Пізніше перенесено це свято на 14 вересня – спочатку для храмів, в яких знаходилися реліквії Хреста, потім для усієї Вселенської Церкви.
Четвер, 15 вересня,
ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ СТРАЖДАЛЬНОЇ
Обов’язковий спомин
Марія була поруч зі своїм Сином аж до хреста, під яким вона стояла згідно з Божим задумом. Вона глибоко переживала з Сином Його страждання і материнським серцем з'єдналася з Його жертвою. Пресвята Діва, жертвуючи Ісуса в храмі та співстраждаючи з Ним, коли Він вмирав на хресті, в особливий спосіб у вірі, надії та палкій любові співпрацювала зі своїм Сином для відновлення надприродного життя душ. Тому, завдяки благодаті, вона стала нашою Матір'ю.
Усі описані в Євангеліях зустрічі Воскреслого зі своїми друзями були зустрічами з тими, які у Велику П’ятницю втратили віру. Пригадаймо хоча б Марію Магдалину, яка гірко плакала через те, що Ісуса, таку добру і Божу людину, так жахливо скривдили. Учні з Емаус говорили лише засмучено: „А ми сподівались, що це Він Той, хто має визволити Ізраїля”. Одна лише Пресвята Матір не тільки витривала під Хрестом, але витривала також у вірі. А це означає, що її страждання під Хрестом було єдине у своєму роді. Вона страждала не лише як матір, Сина якої жахливо замучили і вбили. Страждала також тому, що розуміла жахливість людського гріха, який призвів аж до розіп’яття Божого Сина. Пресвята Діва, жертвуючи Ісуса в храмі та співстраждаючи з Ним, коли Він вмирав на хресті, в особливий спосіб у вірі, надії та палкій любові співпрацювала зі своїм Сином для відновлення надприродного життя душ. Тому, завдяки благодаті, вона стала нашою Матір’ю. (Оремус).
 
П'ятниця, 16 вересня,
Свв. КОРНЕЛІЯ, папи, і КИПРІЯНА, єпископа, мучеників
Обов’язковий спомин
Св. Корнелій, за походженням римлянин, керував Церквою у 251-253 роках. Він захищав єдність Церкви, ведучи боротьбу зі схизмою Новакіана. Помер у вигнанні в Чівітавеккії у 253 році.
Св. Кипріян був адвокатом у Карфагені. Після навернення у християнство став пресвітером, а з часом – єпископом Карфагену. Завдяки своїм знанням і святості мав вплив на всю Церкву. Його листування з Папою Корнелієм є свідченням верховенства римського єпископа. За віру йому відтяли голову 14 вересня 258 року, коли в Римі відбувалося перенесення реліквій св. Корнелія. Імена обох мучеників споминаються у Римському Каноні.
|
