Роздуми над Словом Божим на середу XV Звичайного тижня, рік ІІ

Бог говорить про Ассирію, якій дав страшну владу карати Ізраїль: «О цей Ашшур, палиця мого гніву й кий мого пересердя! Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав його до нитки, щоб топтав його, немов грязюку на дорогах» (Іс 10, 5-6). Це не привілей, це також має бути покірним служінням перед Богом. «Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе би палиця рухала того, хто її піднімає, а кий піднімав того, хто не дерев’яний!» (Іс 10, 15). Ассирія, подібно як пізніше Вавилон, не можуть прийняти свого місця, обмеженого для них у планах Божих, і тому гинуть.

Згідно з Євангелієм від Матея, Ісус після суворого застереження містам, які не покутують, сказав: «Прославляю тебе, Отче, Господи неба і землі, що ти закрив ці речі перед мудрими й розсудливими, а об’явив немовлятам» (Мт 11, 25). Таємниця Царства Божого — це заклик до навернення. Всіляке добро, кожне чудо зцілення чи звільнення запрошують до передумування, до покути. Наводячи приклад Ніневії, описаний у книзі пророка Йони, Ісус закликає до справжнього, глибокого навернення. Ісус, подібно як і Марія, радіє Божій справедливості (пор. Лк 1, 51-53).

«Все передав мені Отець, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити» (Мт 11, 27). Я вірю, що Ісус хоче нам об’являти свого коханого Отця.