Роздуми над Словом Божим на четвер VI звичайного тижня, рік ІІ
Ставлення Ісуса і святого Якова до вбогих дуже подібне: «Слухайте, брати мої любі: хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його Він обіцяв тим, які Його люблять?» (Як 2, 5). То саме вбогі є блаженними, і їм обіцяне Царство Боже.
Ісус каже: «Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу» (Лк 6, 24), а святий Яків: «Хіба ж не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища?» (Як 2, 6). Апостол говорить це з огляду на фаворизування в християнських спільнотах людей багатших.
Святий Яків красиво говорить про закон любові: «Коли, отже, виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього свого, як себе самого, — ви добре робите» (Як 2, 8).
Як пише св. Марко, Ісус запитує учнів: «За кого Мене вважають люди?» (Мк 8, 27). Це питання, з одного боку, дає нам пізнати дезорієнтацію тодішнього юдейського суспільства, а з іншого — є запрошенням до Петра, аби відповів: «Ти — Христос» (Мк 8, 29). Грецьке «Христос» означає того, кого Бог помазав Святим Духом. З Євангелія від св. Матея ми знаємо, що Петрові це об’явив Бог- Отець (пор. Мт 16, 17). Після цього визнання віри Ісус говорить апостолам про свою вже близьку смерть і воскресіння. Петро противиться цьому, і чує гіркий докір: «Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське» (Мк 8, 33).
Навіть із найкращих побудок дуже просто піддатися спокусі не-Божого мислення.
|
