Роздуми над Словом Божим на вівторок ІІІ звичайного тижня, рік І

Того часу прийшли Ісусова мати та Його брати і, стоячи на дворі, послали по Нього, щоби покликати Його. А довкола Нього сидів натовп. І переказували Йому: «Ось, Твоя мати, Твої брати і Твої сестри на дворі шукають Тебе». А Він у відповідь їм каже: «Хто Моя мати та Мої брати?» І, поглянувши довкола себе на тих, які сиділи, каже: «Ось Моя мати та Мої брати! Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати».

У роздумах над Словом Божим пропоную зупинитись на постаті Марії як матері. Досліджуючи слово «мати», звертаю увагу те, що Ісус ніколи не казав до Марії слова «мамо». Він завжди казав «жінко» — як і до інших жінок, тим самим зрівнюючи Марію з усіма жінками, яких зустрічав. Чому? Про це далі.

Оскільки мова про Марію, то за основу візьмемо Новий Завіт. Якщо подивитися, в яких випадках зустрічається слово «мати», можна виділити три етапи.

Перший етап: знайомство з Марією — матір’ю. На цьому етапі спостерігається вивищення постаті Марії як жінки та матері.

«А Ангел промовив до неї: Не бійся, Маріє,бо в Бога благодать ти знайшла!» (Лк 1, 30).

Про це ж свідчать слова Єлизавети:

«Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!» (Лк 1, 42)

«Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!» (Лк 1, 45)

Наступний етап: Марія як мати під час перебування Ісуса на землі.

Під час свого земного життя Ісус максимально намагається донести до слухача особливості Царства Божого:

«А Він у відповідь їм каже: «Хто Моя мати та Мої брати?» І, поглянувши довкола себе на тих, які сиділи, каже: «Ось Моя мати та Мої брати! Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати» (Мк 3, 33‑35).

Тут постать Марії — матері тілесної втрачає свою першочерговість. Натомість Ісус запроваджує нове поняття: «духовна матір». Це ті, хто чинить Божу волю та перебуває у Слові Божому. Господь наголошує, що у Царстві Небесному не існує тілесного зв’язку, тоді як духовна єдність відіграє велику роль.

«Того часу прийшли Ісусова мати та Його брати і, стоячи надворі, послали по Нього, щоби покликати Його» (Мк 3, 31).

Цікаво те, що коли Ісус промовляв до людей, Марія, брати і сестри стояли осторонь — тобто Вона не була єдиним цілим з усіма слухачами Слова Божого на той момент. У моєму житті, коли я не перебуваю в одному дусі з Богом та Його словом, я також ризикую отримати неготовність Бога спілкуватися зі мною.

Марія, шукаючи Ісуса, не пішла Його кликати сама, а доручила це іншим, тому й не отримала того, на що очікувала. Так Слово Боже показує мені, що як я втрачаю Бога, то мушу сам робити кроки назустріч, а не чекати, коли хтось за мене це зробить або домовиться.

Підбиваючи підсумок цього етапу: звертання Ісуса до «матері-тілесної» на такому ж рівні, як і до всіх інших жінок, яких Він зустрічав, зовсім не говорить, що Марія була Ним відкинута (Він же зробив чудо з водою та вином у Кані на прохання Марії), а лиш підкреслює вищість духовної матері над тілесною.

Останній етап: Марія — мати після смерті Ісуса.

В останні хвилини свого земного життя Ісус бачить поряд найдорожчих людей.

«Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина» (Йн 19, 25).

Невипадково серед них опинилась і Марія. В ці хвилини, а саме перед тілесною смертю, дії Ісуса такі:

«Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе» (Йн 19, 26‑27).

Ісус передає свого улюбленого учня Марії як сина, тим самим вивищуючи Її над усіма жінками. Ісус іде на Небо і там чекає зустрічі зі мною, але залишає тут, на землі, заступництво для мене в особі люблячої матері — Марії.