Сьогоднішнє свято має свій початок у середньовіччі. Особливий культ Євхаристії у Західній Церкві є реакцією на єресі, котрі заперечували дійсну присутність Христа в Пресвятій Євхаристії, а визнавали тільки духовну присутність.
«Безпосередній мотив до встановлення окремого свята Пресвятої Євхаристії – «Божого Тіла» - дала монахиня августинка, блаженна Юліана з Льєж (+5 червня 1258). Близько 1209 р. вона багато разів мала видіння, де бачила повний місяць у блиску, який, одначе, мав на собі темну пляму. Юліана зрозуміла, що місяць означав Церкву, а темна пляма на ньому означала відсутність свята в честь Євхаристійного Христа. Своє видіння вона подала до відома церковній владі. Внаслідок цього єпископ Роберт з Льєж 1246 р. установив у своїй дієцезії свято на честь Пресвятого Таїнства.
Це свято було відзначене вперше 1247 р. у церкві Св. Мартина з Льєж.
Свято Євхаристії поширилось з Галії на інші країни Європи. Для усієї Церкви це свято запровадив папа Урбан IV. Спочатку воно звалось святом Тіла Христового. Після останньої літургійної реформи у назві свята згадується вже дві євхаристійні іпостасі – Тіло і Кров Господні.
Євхаристійна процесія
Від 14 сторіччя головною частиною свята Божого Тіла стають прилюдні процесії зі Святими Тайнами по дорогах і громадських місцях. Перша така процесія відбулася в місті Кельні (Німеччина) в 1279 році. У половині наступного століття процесія зі Св. Тайнами стає вже невідлучною частиною свята Божого Тіла. Первісно несли Св. Тайни в заслоненій дарохранительниці, пізніше з’явилися осібні посудини - монстранції, які в 15 столітті стають загальним звичаєм.
Під час процесії уділяється урочисте благословення Пресвятою Євхаристією для міст чи сіл з їх околицями. Відбувається це при чотирьох вівтарях, які символізують чотири сторони світу. При них співають фрагменти Євангелії, котрі розповідають про встановлення Христом таїнства Євхаристії.
У наші дні процесія є публічним визнанням нашої віри у Христа, присутнього в Євхаристії.
Значення свята для нас
Відзначаючи сьогоднішнє свято, слід мати на увазі, що найбільшим вшануванням Христа є, передусім, активна участь в Євхаристії та з’єднанням з Христом у Святому Причасті. «У Літургії,зокрема в Євхаристії, немов із джерела, витікають на нас благодаті та з найбільшою успішністю осягають освячення людей у Христі, і Боже прославлення, до якого, немов до мети, линуть усі інші діла Церкви» (ІІ Ватиканський Собор).
Увесь культ Євхаристії поза Літургією – адорації, євхаристійні молебні, процесії - є підпорядкованим і служить глибшому з’єднанню наших сердець з Серцем Ісуса у Святому Причасті під час Божої Служби.
|
