ПИТАННЯ: У мене серйозне генетичне захворювання, я постійно приймаю ліки. Незабаром збираюся виходити заміж і хочу дитину. Але лікарі відмовляють мене від цього, стверджуючи, що або дитина народиться з важкими дефектами через препарати, які я приймаю, або я повинна буду припинити терапію і тоді ризикую втратити дитину, а якщо і не втрачу, то вона народиться з таким же захворюванням. Що думає Церква з цього приводу? Знаючи про ці ризики, чи можемо ми стати матір'ю і батьком? І якщо ні, чи можемо ми взагалі укласти дійсний шлюб, знаючи, що в нас не буде дітей? І як нам оберігатися?
ВІДПОВІДЬ: Учительство Церкви закликає до відповідального батьківства і материнства.
Говорячи про відповідальне батьківство в енцикліці "Humanae Vitae", Папа Павло VI пояснює: «Залежно від фізичних, економічних, психологічних і соціальних обставин, відповідальне батьківство здійснюється як за допомогою щедрого і зваженого рішення творити численну родину, так і за допомогою рішення, прийнятого через серйозні причини і при повазі морального закону, уникати тимчасово або навіть на невизначений термін народження дітей» (10).
В описаній у запитанні ситуації, хоча ми дуже мало знаємо про правильність лікарського судження в цьому конкретному випадку, авторові запитання, можливо, доречно було б утриматися від дітонародження. Зачаття дитини, коли достеменно відомо про високий ризик патології, не можна назвати відповідальним актом.
Як видно зі слів Павла VI, рішення не мати дітей можна прийняти через серйозні причини навіть на невизначений термін, що може означати на все життя. Однак, додає Святіший Отець, це рішення повинно супроводжуватися наміром дотримуватися морального закону. А моральний закон не допускає жодних форм контрацепції.
Тому в таких випадках можна вдаватися до природних методів планування вагітності. Вони мають високу ефективність, всупереч твердженням і пропаганді багатьох лікарів, особливо в пострадянському просторі, які навмисне – заради лобі виробників контрацептивів – говорять про ненадійність цього методу. Серед таких методів можна назвати, наприклад, метод базальної температури, метод Біллінґса, симпто-термальний метод. Цим методам навчають у сімейних консультаціях при католицьких парафіях у всіх країнах.
Використання будь-яких методів контрацепції, а також перерваного акту, є тяжким порушенням морального закону.
Те, про що Папа Павло VI говорив у "Humanae Vitae", продовжує думку Папи Пія XII, висловлену ще 1951 року в промові до акушерок: «Подружжя можуть здійснювати своє право на інтимне життя також і в дні природного безпліддя. Тоді вони не перешкоджають і жодною мірою не шкодять реалізації природного акту і його природних наслідків. Перебувати у шлюбі означає завжди використовувати властивий йому вимір, допустимий тільки в цьому статусі. З іншого боку, відмовлятися від первинного боргу (дітонародження) постійно та свідомо, не маючи на те серйозних підстав, було б гріхом проти суті подружнього життя.
Від цього неухильного боргу можуть звільнити навіть на тривалий час, аж на всю тривалість шлюбу, серйозні підстави, які нерідко виникають з медичних, генетичних, економічних і соціальних причин. З цього випливає, що використання тільки неплідних періодів (для вступу в подружній зв'язок) може бути припустиме тільки в моральних межах і за наявності згаданих обставин. Якщо ж, згідно з розумними і справедливими судженнями, немає схожих серйозних причин – особистих чи таких, які стосуються зовнішніх обставин, – то намір подружжя постійно уникати дітонародження в подружньому союзі, продовжуючи повністю задовольняти свою чуттєвість, є не чим іншим, як наслідком фальшивої любові до життя і причин, далеких етичним нормам».
Автор цього запитання пише саме про серйозні причини для уникнення дітонародження. Додамо до цього, що тим, які дотримуються закону Господнього, який повністю відповідає потребам людини, Бог дає безліч милостей. Порушення природного закону, вписаного у природу кожної людини, веде до порушень в усіх аспектах життя.
Ще раз повторимо, що серйозність причин, які змушують уникати народження дітей в шлюбі, треба розглядати залежно від кожного конкретного випадку і беручи до уваги не тільки одну думку. Наприклад, відомо, що деякі гінекологи в Росії дотепер переконують жінок в неприпустимості пологів після двох кесаревих розтинів або при наявності деяких захворювань. В інших країнах ті ж причини не фігурують у списку протипоказань для пологів, і навіть якщо є певний ризик, він не настільки високий, щоб називати вагітність у цих випадках недоліком відповідальності. Багато чого залежить від лікарів: на жаль, деякі з них, як ми знаємо, навіть при найменшому ризику рекомендують перервати вагітність або, якщо вона ще не настала, уникати її. Тому католикам, які сумніваються в тому, що їхнє батьківство буде відповідальним, настійно рекомендується вислухати думку не одного, а декількох фахівців і бажано звернутися також до католицьких сімейних консультацій, де можуть порадити лікаря, який поважає моральний закон.
Те ж можна сказати і про психологічні або соціальні обставини. У кожному конкретному випадку краще вислухати думку психолога і духівника.
За матеріалами: Радіо Ватикан
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
