 ПИТАННЯ: Чи обов'язково молитися вголос, в тому числі на Службі Божій? ВІДПОВІДЬ: З приводу усної молитви Катехизм Католицької Церкви стверджує: «Усна молитва є невід'ємною приналежністю християнського життя. Ісус вчить апостолів, яких приваблювала мовчазна молитва їх Вчителя, усній молитві: «Отче наш». Він молився не лише богослужбовими молитвами синагоги; Євангелія показують нам, як Він підносить голос для того, щоб висловити Свою особисту молитву, від ликуючого благословення, зверненого до Отця, до скорботи в Гетсиманії» (2701). Святий Тома Аквінський говорив про потрійну користь усної молитви:
«По-перше, це спонукання до внутрішнього благочестя, коли думка того, хто молиться, підноситься до Бога. Це відбувається тому, що людський розум за допомогою зовнішніх знаків, слів або жестів відкривається на пізнання і почуття. Святий Августин навчає, що «ми можемо спонукати самих себе, щоб зрощувати святі бажання словом та іншими знаками». Ось чому в особистій молитві ми повинні використовувати слова і знаки − в тій мірі, в якій вони допомагають розпалити внутрішні почуття. Якщо ж дух через них відволікається або вони йому заважають, тоді їх необхідно залишити... По-друге, − пише далі святий Тома Аквінський, − до молитви можна додати слово для того, щоб виконати наш обов'язок − а саме зробити так, щоб людина служила Господу за допомогою всього, що вона отримала від Бога, тобто не тільки духом, але і тілом. (... ) По-третє, слово до молитви можна додати для того, щоб душа взяла гору над тілом, охопленим почуттями». Особисту молитву не обов'язково вимовляти вголос, − її можна вимовляти в серці, і це відноситься як до молитов сформульованих, так і до спонтанної молитви, що виходить із серця, для якої часто неможливо навіть знайти відповідні слова. Що стосується спільної молитви і тим більше Літургії, то сама участь у них передбачає проголошення вголос. За матеріалами http://ru.radiovaticana.va
|
