| Головна » 2013 » Червень » 16 » Важкі питання. Чому Католицька Церква не визнає розлучення у випадку перелюбу, згідно з Мт. 5, 32?
00:25 Важкі питання. Чому Католицька Церква не визнає розлучення у випадку перелюбу, згідно з Мт. 5, 32? |
ПИТАННЯ: У Євангелії від Матея (5,32) стверджується: «Хто відпускає свою жінку, − хіба у випадку розпусти, − той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб». З цих слів виходить, що все-таки розлучення і повторний шлюб можливі в одному випадку: в разі зради одного з подружжя. Чому ж тоді Католицька Церква не визнає повторних шлюбів?
ВІДПОВІДЬ: Із слів Ісуса Христа немає можливості розриву подружніх уз. Інакше Він би суперечив Сам Собі.
Його волю про це ми чітко можемо побачити в 19 розділі Євангелія від Матея: «І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: "Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якої-будь причини?” Він відповів їм: "Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає”».
Таке ж недвозначне твердження звучить і в Євангелії від Марка, глава 10: «Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає. Удома ж учні знов його про те запитали. А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, − чужоложить”».
Автора запитання бентежать слова з Євангелія від Матея: «Хто відпускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу, і хто одружується з розлученою, той чинить перелюб». У 19 розділі євангелист Матей передає слова Ісуса так: «Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розведеною, чинить перелюб». Сумнів виникає саме зі слів «крім провини розпусти». У грецькому тексті це слово звучить як porneia.
Наведемо тут одне з найавторитетніших тлумачень до цього уривку − тлумачення «Єрусалимської Біблії».
По-перше, якщо порівняти паралельні тексти, − а саме Мр. 10,11, Лк. 16,18 і 1 Кор. 7,10, − то важко повірити, що у всіх цих уривках уточнення Ісуса було усунуто. Швидше за все, навпаки: один з останніх редакторів першого Євангелія − від Матея − ввів цей додаток: «крім провини розпусти». Ймовірно, це було зроблено у відповідь на рабиністичний спір (між школами тлумачення Гілеля і Шаммая), який стосувався допустимості розлучень. Це видно і з контексту − в 3 вірші 19 розділу Євангелія від Матея говориться: «І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: "Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якої-небудь причини?”». Це ж запитання цілком могло цікавити і юдео-християнське співтовариство, до якого звертався євангелист Матей. Таким чином, тут мало місце помісне і тимчасове церковне рішення, схоже до Єрусалимського декрету, що стосується Антіохії, − про який йдеться в Діяннях Апостолів (15, 23-29).
Значення слова «porneia», вжитого в давньогрецькому тексті, підтверджує ці міркування. Деякі тлумачі схильні бачити в цьому слові перелюб, зраду і дозвіл розлучатися у схожих випадках. Така думка православних і протестантських Церков. Але в цьому значенні мало бути вжито інше слово, а саме moicheia.
Найбільш правдоподібним значенням слова porneia є шлюби, укладені між євреями і язичниками. Вони були заборонені відповідно до книги Левіт. У часи Ісуса були часті випадки, коли жінка-єврейка залишала чоловіка, щоб жити з більш забезпеченим римським солдатом. Крім того, закон дозволяв дати дружині розлучення, якщо в ній було щось погане. У книзі Второзаконня про це йдеться, що розлучення можливе, «якщо вона не знайде ласки в очах чоловіка, тому що він знаходить у ній щось гидке». Але в часи Ісуса Закон інтерпретувався також на користь дружини, якщо вона помічала в чоловіка щось погане, «противне», як читаємо в тексті Синодального перекладу. Цим «противним» могло бути, зокрема, мізерне майно чоловіка на противагу майну римського солдата-прозеліта, що симпатизує юдаїзму. Але такий союз вважався незаконним, нарівні з інцестом, тому він вважався не шлюбом, а перелюбним співжиттям. Саме таке значення має в цих текстах слово porneia, вжите в Євангелії. Таким чином, у словах «крім провини розпусти» йдеться не про допустимість розлучення, а про необхідність поривати незаконні зв'язки, фальшиві шлюби.
Єрусалимська Біблія дає ще одне тлумачення цієї фрази. Згідно з цим тлумаченням, уточнення Ісуса стосується не розлучення, а розділення подружжя − без права укладати повторний шлюб. Розділення подружжя − те, що в канонічному праві називається separatio, − було незнайоме юдаїзму. Але вчення Ісуса зажадало нового рішення, яке вже мав на увазі святий Павло в 1 Кор. 7,10-11: «Одруженим же наказую не я, але Господь: Жінка нехай не розлучається зі своїм чоловіком; коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком, − а чоловік нехай не відпускає жінки!».
За матеріалами: http://ru.radiovaticana.va
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
|
Переглядів: 372 |
Додав: Крок69
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] | |
