| Головна » 2012 » Жовтень » 2 » Важкі питання. Чому Католицька Церква відкидає евтаназію, проте допускає знеболюючу терапію для полегшення страждань помираючого?
18:24 Важкі питання. Чому Католицька Церква відкидає евтаназію, проте допускає знеболюючу терапію для полегшення страждань помираючого? |
ПИТАННЯ: Що говорить Католицька Церква з приводу евтаназії і терапевтичної наполегливості? Чому, з одного боку, заперечується евтаназія для полегшення страждань, а з іншого - допустима знеболююча терапія для вмираючої людини?
ВІДПОВІДЬ: Евтаназія має на увазі медичне втручання, спрямоване не так на полегшення або звільнення вмираючого від страждань, як на «спричинення смерті з жалю, з метою радикального позбавлення від останніх страждань» (таке визначення дає Конгрегація віровчення в документі «Iura et bona» 1980 року).
Евтаназія недопустима в жодлному випадку, тому що єдиним паном життя і смерті кожної людини є Той, кому вона належить в абсолютному значенні: Бог. Людина - лише користувач: кожен з нас в силу свого життєвого досвіду прекрасно знає, що не є господарем власного життя. Якби ми були його господарями, ми б, безсумнівно, зберегли б його для себе назавжди і в кожен момент. Але ми знаємо, що наше життя - в руках Іншого, що воно може бути відібране в будь-який момент, незалежно від нашого небажання і волі.
Тому Іван Павло II в енцикліці «Evangelium vitae» заявляє: «Я, в згоді з учительством моїх попередників і в спілкуванні з єпископами Католицької Церкви підтверджую, що евтаназія є серйозним порушенням Закону Божого як морально неприпустиме навмисне вбивство людської особистості. Ця доктрина заснована на природному законі і на писаному Слові Божому, передана церковним переданням і викладена в звичайному і вселенському віровченні.
Практика евтаназії містить - в залежності від обставин - зло, характерне для самогубства або вбивства ». (65)
Таким чином, евтаназія мало що спільного має з полегшенням болю страждань. Згідно з Катехизмом Католицької Церкви (2279), «навіть якщо смерть важається неминучою, не можна переривати догляд, який нормально належить хворому. Використання знеболюючих засобів для того, щоб полегшити страждання вмираючого, навіть з ризиком скоротити його життя, може бути з моральної точки зору сумісно з людською гідністю - якщо при цьому не хочуть смерті ні як мети, ні як засобу, але тільки передбачають її і приймають як неминучість. Заспокійливий догляд є особливо цінною формою безкорисливого милосердя. У цій якості його треба всіляко заохочувати». Заспокійливий догляд - або паліативна терапія - спрямований не на викорінення джерела болю, але на полегшення симптомів.
Для християнина біль, страждання в єднанні зі стражданнями Христа має високу спокутну цінність - для себе і для інших. Однак біль як такий завжди залишається злом і, як з будь-яким злом, з ним потрібно боротися. Господь не бажає болю для людей: Він сам зцілив багатьох, заповів відвідувати хворих і бути для інших добрими самарянами. Крім того, будь-яка заслуга перед Богом пов'язана не зі стражданням і болем як такими, а з любов'ю. Тільки любов може перетворити біль у найбільший дар.
Під терапевтичною наполегливістю мається на увазі сукупність клінічних ініціатив, як правило, нетривіальних, які робляться для невиліковно хворого, тобто людини у важкому стані і близької до смерті. Мета цих ініціатив - уповільнити настання смерті за всяку ціну, навіть коли є впевненість, що не існує терапії, здатної поліпшити стан або зупинити хворобу. Таким чином, терапевтична наполегливість не переслідує мети зробити все можливе для вилікування. У таких випадках вона була б морально допустима.
Мова ж йде про інший намір. Тому Катехизм Католицької Церкви говорить: «Припинення дорогих, небезпечних, екстраординарних або невідповідних для очікуваного результату медичних процедур може бути законним. Це відмова від «терапевтичної наполегливості». Тут немає наміру принести смерть, є лише визнання неможливості перешкодити їй. Рішення повинні прийматися самим пацієнтом, якщо він володіє на це здатністю і можливістю, або тими, у кого є законне право вирішувати; при цьому необхідно завжди поважати розумну волю пацієнта і його законні інтереси »(2278).
Терапевтична наполегливість не має нічого спільного з наданням необхідного догляду хворому, близькому до смерті. Цей догляд полягає в забезпеченні харчування, вентиляції та гідратації.
За матеріалами: Радіо Ватикан
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
|
Переглядів: 480 |
Додав: Крок69
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] | |
