Починаючи з перших століть християнства, Церква не мала богослужінь в день Великої Суботи, аби вірні глибше пройнялися тим, що тіло Ісуса перебувало в гробі, а душа зійшла у відхлань заради спасіння людей.

По обіді ж Церква займалася остаточною підготовкою катехуменів до хрещення. В ранній Церкві було так, що катехумени перед лицем єпископа зрікалися сатани, сповідували віру, отримували помазання Миром Катехуменів і врочистою процесією йшли до баптистерію (хрестильниці). То була каплиця округлої форми, всередині якої розташовувався басейн із водою, куди вели мармурові сходи. Охрещені діставали білі шати, а потім процесією, яку очолював служитель із запаленим пасхалом, співаючи літанію, на світанку поверталися до церкви. Як вони входили до храму, в ту мить запалювано все світло, завершуючи спів Літанії до Всіх Святих. Відбувалася св.Меса, яку завершував спів «Алілуя».

Сьогодні Велика Субота не має своєї літургії дня, оскільки великодня вігілія (навечір’я) вже є богослужінням Воскресіння Господнього. З певного погляду, Велика Субота – це «день, якого немає». Великий Піст іще продовжується, і зобов’язує до півночі (Резурекції). Залежно від установлень у парафії, резурекційна процесія – прославлення Воскресіння Господнього – може відбуватися опівночі або на світанку.

У день Великої Суботи вірні споглядають Гріб Господній (якщо є змога його облаштувати в храмі). Там, де традиція чування при Гробі достатньо розбудована, групи вірних змінюють одна одну на чуванні: наприклад, спільнота міністрантів, парафіяльна молодь, Живий Розарій, Легіон Марії тощо.

Перед початком літургії навечір’я вівтар уже прикрашають обрусами та квітами. Священик, диякони у святкових шатах разом з усією обслугою вівтаря ідуть на місце початку богослужіння – ним цього дня є не храм, а місце перед ним, де приготовано вогнище. Священик освячує вогонь, міністрант вкладає вуглинки до кадильниці, служитель засипає кадило та окаджує ним щойно освячений вогонь. Потім освячується пасхал, на ньому пишуться цифри поточного року, вколюються «зерна» – знаки п’яти ран Христових. При внесенні запаленого пасхалу до храму диякон співає «Світло Христове», а всі відповідають: «Богу подяка». Цей спів лунає тричі. Потім люди запалюють від пасхалу свічки, які приносять цього дня з собою. Пасхал встановлюють на спеціальній підставці, процесійний хрест встановлюють на його підставці, на амвоні окаджують Месал – і розпочинається спів гімну Exultet, який звіщає Великдень.

Історик Євсевій пише: тієї ночі було запалено стільки свічок, що ніч стала ясніша за день. Пасхал, символ Христа, переможця гріха і смерті, нагадує нам, що наша релігія є релігією перемоги.

Після пасхальної молитви розпочинається Літургія Слова – короткий виклад історії спасіння, який, однак, є тривалішим читанням, ніж на звичайних св.Месах. Після читань настає час для співу Літанії до Всіх Святих, потім – освячення води, якою священик окроплює всіх вірних, та відновлення хрещальних обітниць. Відновити обітниці хрещення у такий урочистий момент, як спомин повернення Царя життя від смерті до життя нового – величний і важливий момент нашої віри. Тому нарешті лунає гімн «Слава во вишніх Богу», і радісно дзвонять усі дзвони, які мовчали з дня Великого Четверга.