Роздуми над Словом Божим на спомин Ангелів-Хранителів

У день цього спомину ми читаємо уривки Святого Письма про ангелів, які нас бережуть і провадять на земному шляху до Бога. Ось тільки ангел, про якого говорить перше читання, той ангел, який провадив люд Ізраїльський через пустелю (див. Вих 23, 20-23), — це Ангел Господній, той самий, що промовляв до Мойсея в палаючому кущі (див. Вих 3, 2-15). А був тим ангелом сам Бог. Перші християни, наприклад, св. Павло, знали, що народ Ізраїля через пустелю провадив, живив манною і поїв водою зі скелі сам Христос (пор. 1 Кор 10, 1-4). Тому перші християни вбачали в «Ангелі Господньому» з Книги Вихід — самого Христа. В цьому немає нічого дивного, якщо ми пам’ятаємо, що слово «ангел» означає «посланий», а Бог Отець якраз і послав на землю свого Сина (пор. Йн 3, 17).

Євангеліє вже говорить про інших ангелів — про ангелів-хранителів, яких ми сьогодні згадуємо. Ці ангели супроводжують нас від самого народження. Ісус говорить про те, що вони «на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця». Вочевидь, вони водночас дивляться на нас. Вони — посередники між нами та Богом, уважні як до голосу Божого, так і до того, що діється з нами.

Ці ангели не заступають нам Христа, навпаки — наслідують Його. Завдяки тому, що Він був посланий до нас, аби нас відкупити, вони можуть бути послані, аби приносити нам плоди відкуплення. Вони перші, раніше за нас, бачать обличчя Бога, якого і ми побачимо. Вони раніше за нас чують голос Сина Божого, який провадить нас дорогами життя. Допомагають і нам цей голос почути.

Тому ми й не самотні, у нас є такі великі друзі, яких зіслав нам сам Бог. Вони завжди вірні і Богові, й нам. Кожен, хто знає молитву до свого особистого Ангела-хранителя, знає також, що коли прочитаємо її з вірою, то наше внутрішнє вухо серця легше почує, що нам робити в цю мить, аби безпечно поставити наступний крок на шляху до Божого Царства.