В сьогоднішній день згадуємо двох великих будівничих Церкви, апостолів Петра і Павла. Підчас першого переслідування християн у Римі за імператора Нерона вони були замучені за Христа. Згідно з Церковною Традицією, Святий Петро, подібно як Ісус Христос, був розіп`ятий, Святий Павло загинув від меча. На їх гробах збудовано найбільші і найгарніші християнські базиліки. Хоча в них відібрали життя, вони живуть надалі. Петро був розіп’ятий, але сьогодні живе в особах своїх наступників – в кожному Святому Отцеві. Святому Павлові відрізали голову, але він надалі проповідує, майже кожної неділі на Святій Месі ми чуємо його слово, читаючи його послання.
Історія Святих Петра і Павла є прикладом, як Бог при співпраці з людиною може змінити її життя, ведучи її від страху і злочину до вершин святості. Часто є то дорога відкинення і переслідування. В Діяннях Апостолів читаємо, що Петро потрапив до ув’язнення і був скутий подвійним ланцюгом, Яків гине від меча, Павло описує своє життя як битву, біг, подорож серед бурі, Його кров проливається немов на жертовнику. Його життя було «вирване з левиної пащі», готової його пожерти. Однак на противагу тим напастям і страхові залишається певність: «Ланцюги впали з рук Петра», «Я визволився з левиної пащі», «Пекельні ворота її не подолають».
|
