Роздуми над Словом Божим на середу XXVIII Звичайного тижня, рік І

Ісус говорив до фарисеїв і книжників так, як раніше пророки промовляли до народу Ізраїля. Застерігав перед наслідками вчинків, чиє зло вони не до кінця усвідомлювали. Вочевидь метою Ісуса, як і пророків раніше, було навернення слухачів. І цілком можливо, хоч євангеліст цього не підкреслює, що деякі з фарисеїв і книжників навернулися.

Натомість один з них точно нічого не зрозумів, а тільки образився. Парадоксально, це був знавець Закону. Він повинен був знати Писання, яке читав і тлумачив для люду… Тому що слово Боже ніколи не лестило Вибраному народові, якому було ввірене.

Слова Євангелія ввірені й нам, християнам, не для того, щоби нам лестити. Ми повинні взяти собі до серця цю правду, що й нам, як і фарисеям і книжникам, загрожує такі дрібниці, як «м’ята і рута», ставити вище від любові Бога і Божий суд над нами. Нам загрожує прив’язаність до людської думки, до перших місць на наших церковних зібраннях. Нам загрожує, що люди, з якими ми зустрічаємося, відходять від нас гірші, хоч і не усвідомлюють цього, бо вважають нас побожними і вченими. Так, як несвідомо могли колись ходити по гробах і через контакт з останками ставати нечистими, згідно з Законом Мойсея.

Напоумлення, яке до нас керує Ісус, для нас є спасенним. Божий суд над нами виправдає нас, якщо ми станемо перед ним зі скрухою. Бо на цьому суді стаємо перед Божою любов’ю, яка взяла на себе наші гріхи. Аби ми тільки далі жили так, щоб брати на себе тягарі інших, а не накладати їх на людей.

Джерело: CREDO