Роздуми до Слова Божого на вівторок 23 грудня

Біблійна традиція надання імені є дуже важливою. Ім’я у Святому Письмі свідчить про суть творіння, вказує на його призначення і покликання. Тому імена для новонароджених дітей добирали ретельно. Надати ім’я дитині – це певною мірою вже вплинути на її майбутнє. Захарія і Єлизавета називають своє дитя іменем, яке отримують від Господа. Таким чином вони погоджуються, щоб життя їхнього сина цілковито належало Богові. Навіть думка родичів не впливає на їхнє рішення: «Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям» . Справді, ця подружня пара похилого віку – прекрасний приклад батьківства: дозволити власній дитині жити не згідно з батьківськими амбіціями чи очікуваннями, а згідно з заміром Бога.

" Лише ти можеш виконати місію, яку Бог призначив для тебе!

Спершу дитя обрізано, а потім надано ім’я, щоб спочатку дитина отримала знак приналежності до Господа (обрізання), а потім ім’я людське (св.Йоан Золотоустий).

І саме тоді, коли Захарія написом на табличці підтвердив волю Божу щодо свого сина, його язик звільнився, й він почав прославляти Бога: І попросивши табличку, він написав: «Йоан – його ім'я». Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. Віра розв’язала те, що було зв’язане невірою (св.Амвросій Міланський).

У світлі цього Слова подумай про власне ім’я і покликання. Згідно з яким іменем ти живеш? Згідно з чиїми очікуваннями? Не легковаж цим, адже лише ти можеш виконати місію, яку Бог призначив для ТЕБЕ!