Роздуми над Словом Божим на суботу V тижня Великого посту

Бог через пророка Єзекиїла каже про Ізраїль: «Вони вже не будуть більш себе сквернити бовванами своїми, гидотами своїми. Я вирятує їх від усіх їхніх відступств, якими вони грішили, і очищу їх, і вони будуть моїх народом, а я — їхнім Богом» (Єз 37, 23). Бог перемінить людей і наблизиться до них. Він обіцяє їм також Христа, якого приховує під іменем Давида: «Слуга мій Давид буде царем над ними, і пастир один буде над усіма ними. Вони в заповідях моїх будуть ходити, і мої установи будуть берегти і їх виконувати» (Єз 37, 24). Навернення буде плодом дару нового серця і Святого Духа, про якого Бог уже раніше сказав: «Дам вам нове серце, і новий дух вкладу у ваше нутро. Я вийму серце кам’яне з вашого тіла і дам вам серце тілесне» (Єз 36, 26).

Воскресіння Лазаря провадить багатьох юдеїв до увірування в Ісуса. Синедріон запитує: «Що робити нам? Силу чудес отой Чоловік робить! Якщо залишимо Його так, то всі увірують в Нього» (Йн 11, 47-48). Сам Ісус стверджував: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!» (Йн 4, 48). Трагедією Синедріону є те, що вони дивляться на це не з Божої перспективи, а з політичної. Вони не радіють Богові, який чинить добро, а переймаються, що люди вірують у Христа, який безрезультатно закликав до навернення провідників люду. Тому вони виносять Ісусові смертний вирок (пор. Йн 11, 53).