Роздуми над Словом Божим на вівторок ХІІІ звичайного тижня, рік ІІ

Оповідання сьогоднішньої Євангелії є своєрідною сценою хрещення. Хрещення, що звершується в цілій нашій історії: в історії людини і в історії спільноти, занурюючи нас щораз більше в Господа, аж дозволить нам війти в свою смерть, щоб ми вийшли з неї Його життям (Рим 6, 1 – 11).

          Ісус є тим, котрому є слухняні вітри і море. Він «заснув» з нами і «збудився» для нас. Його сон є довірою того, хто свою голову поклав на лоні Отця. Дякуючи такій вірі Він «пробуджується» в силі Бога. Ми також маємо Йому довіряти. Він є Господом, який нас рятує. Але не «від» смерті – це було би оманою, ми знаємо що є смертними! Він рятує нас «в» смерті, жертвуючи нам пробудження до нового життя. Переправляє нас поза смерть до іншого життя.

          Церква є спільнотою тих, хто охрестився в Його смерті, щоб стати учасником того самого життя. Вони йдуть за ним і знаходяться в тому самому човні. Чи сплять, чи є пильними, завжди живуть в Господі (1 Сол 5,10).