Роздуми над Словом Божим на IV Великодню неділю, рік Б

«Бог має для тебе план-місію-завдання!» Досить часто можна почути такі слова в християнському середовищі. З одного боку, і добре, і приємно, бо відчуваєш, що Бог тримає тебе за руку. З іншого боку, тут же виринають запитання: «Яке ж то завдання? Що я маю робити?» І тут починають атакувати думки про правильність-неправильність вибору покликання-роботи-навчання-майбутнього. Кожен з нас може доповнити список того, в чому він може сумніватися. Проте, відповідно до сьогоднішнього Євангелія, заповідь Отця зводиться тільки до принципу «Знай-Люби-Давай».

Я — Пастир добрий. І Я знаю своїх, і Мої знають Мене; як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця.

Коли розбирається цей уривок Євангелія, то не раз звертається увага на те, що слово «знати» використовується для позначення інтимних відносин, вказуючи на особливу близькість із Богом, певний інтимний діалог «Бог‑Я». Проте зараз хотілося б звернути увагу на інші значення. В українському перекладі «знаю» вказує на певну завершеність дії. Якщо подивитися на варіанти перекладу слова «гіноско», то перед нами відкривається новий виклик: «пізнавати, помічати, розуміти, усвідомлювати». Мабуть, духовна смерть настає в той момент, коли ми зупиняємось на рівні «знаю!» Чого можу очікувати, чим можете мене здивувати, що ще нового я можу почути, якщо я і так усе знаю? Проте спробуйте ПІЗНАВАТИ Бога кожного дня. Бог — невтомний Творець, який нон-стоп вигадує щось нове. А ми затуляємо вуха, заплющуємо очі, затуляємо серце, бо ми вже все знаємо. Можемо нарікати на сірість нашого життя — проте, може, це виключно через те, що ми вже все і всіх досконало ідеально знаємо. Спробуйте шукати Бога, пізнавати і помічати Його принаймні один день — у світанку, що в вікні, в усмішці дитини, в теплих очах, у руках, які допомагають.

Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу свою душу, аби знову прийняти її.

Любиш того, кого пізнаєш. Часом ми плутаємо місцями послідовність дій. Як у стосунках із людьми, так і в наших відносинах з Богом. Коли зникнуть перші враження та захоплення, то що залишиться? Якщо не пізнаватиму Бога, не буду відкривати Його для себе, то коли прийдуть моменти сумніву, чи втримаюсь?

Ніхто не бере її від Мене, але Я сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти.

Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх (Йн 15, 13). У справжній любові немає місця для роздумів, чи варто давати, жертвувати, присвячувати своє життя, час, зусилля тощо. Бажання допомогти тому, кого любиш, стає невід’ємною частиною сутності. Його смерть — це неймовірне бажання допомогти і врятувати всіх нас, признак Його шаленої Любові. Чи готовий ти до жертви? Почати з простого, почати з найменшого. Ми можемо кидати гучні фрази на кшталт «віддам за тебе життя». А спробуйте віддати 15 хвилин на молитву, обійми для того, хто плаче, або ж пару гривень на те, щоб заплатити за когось у маршрутці, хто забув гроші. Спробуйте!

Джерело: CREDO