|
Головна
Вступ Медитація Контемпляція
Учитель: Як риба вмирає на суходолі,
так і ти вмираєш посеред справ
цього світу.
Щоб жити, риба мусить
повернутися у воду,
а ти мусиш повернутися до
самоти.
Ученик: Це означає, що я мушу покинути
всі свої справи
та йти до монастиря?
Учитель: Звичайно, ні.
Перебувай посеред своїх справ,
та повернися до свого серця.
Ентоні де Мелло, ТІ
«Чоловік
житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4, 4).
Беручи до рук Святе Письмо, людина має багатий вибір. Вона
може читати його як і будь-яку іншу книгу, може просто з цікавістю перегортати
сторінки, може вивчати й аналізувати її тексти - а може й молитися. Кожна з цих
речей, в принципі, є доброю, але в нас мова піде саме про молитву.
В такому
разі ця людина не стане читати Біблію, як зазвичай читає інші книжки і не
робитиме з неї предмету наукового дослідження. Її намір є іншим: вона прагне
зустрітися з Богом, хоче Його почути, з Ним розмовляти. Тому їй не потрібно
поспішати, щоб багато прочитати. Вона також не починає наукового аналізу
священних текстів – якщо потрібно подивитися певні спеціальні коментарі, то це
можна зробити перед тим, як розпочати молитву. Інтелектуальний підхід до
біблейських текстів є необхідним та корисним, але слід відрізняти таке
дослідження від тієї безпосередньої зустрічі з Богом, якою є молитва. Святий
Ігнатій Лойола у своїх «Духовних вправах» зауважує: «… не багатство знань, але
внутрішнє відчуття й насолода задовольняє й насичує душу» (ДВ 2). Якщо ви обираєте таку молитву та маєте
намір молитися регулярно, то варто наперед визначити декілька досить важливих
речей.
а) Час для
молитви – потрібно визначити, виходячи з вашого щоденного ритму й графіку.
Наприклад, молитву дуже добре робити вранці, коли розум є ще вільним від
клопотів та метушні дня, а, крім того, така молитва є своєрідним посвяченням
нового дня Господу. Але можна молитися також і вдень, і увечері, приносячи
Богові труди й події дня, що минає.
б)
Тривалість молитви краще встановити в 30 чи 45 хвилин. Якщо є спокуса закінчити
молитву раніше визначеного часу, то цього не слід робити, а краще її, навпаки,
продовжити на кілька хвилин.
в) Місце для
молитви – має відповідати моєму відчуттю побожності та пристойності. Добре мати
певний символ, який позначає, що цей простір посвячений Господу – наприклад,
хрест чи ікону; можна також запалити свічку чи лампаду.
г) Позиція
тіла під час молитви – тут також слід обирати те, що більш відповідає вашому
внутрішньому відчуттю побожності та пристойності: стоячи, сидячи, лежачи, на
колінах, тощо. Важливо, щоб ця позиція не була надто напруженою та не заважала
вільному диханню.
Взагалі, у
всьому потрібно знаходити з досвіду те, що вам найкраще допомагає у молитві.
Якщо вам це вдалося, то тримайтеся того, якщо ж ні, то зробіть певні зміни, але
слід уникати метушні й несталості.
Крім того,
оскільки важко бути суддею самому собі, дуже добре було б мати досвідченого
духівника чи сповідника, якому ви довіряєте, і який може допомогти вам на шляху
духовного розпізнання. Таке розпізнання є необхідним, тому що, з одного боку, в
молитві дійсно присутня Божа благодать, яка проникає розум, почуття й волю
людини, а з іншого боку – здатність людини до помилок та самообману під впливом
лукавого.
Нижченаведені
способи здійснення молитви базуються на «Духовних вправах» святого Ігнатія
Лойоли і є звичайною молитовною практикою єзуїтів. На перший погляд, вони
можуть здаватися дещо складними: багато пунктів, вказівок, зауважень. Але,
насправді, всі ці пункти точно відповідають природному ритму процесів, які
відбуваються в душі людини. Це можна уподібнити тому, як хтось вчиться плавати
– іноді спочатку необхідний ретельний інструктаж, а потім, коли навчиться,
людина вже не потребує жодних вказівок – вона просто собі пливе. Отже,
запрошуємо вас до молитви разом з нами.
Медитація
(молитва роздумів)
Кроки,
спільні для всіх духовних вправ:
1) Перед
початком молитви: необхідно вибрати текст та його підготувати. Зазвичай,
підготовка полягає у попередньому читанні тексту (може бути навіть кілька
разів) – щоб уяснити, про що саме йдеться, в якому контексті. Можна подивитися
біблійні коментарі чи інші довідкові матеріали. Сам уривок не повинен бути
надто великим – не більше однієї глави (як каже відоме російське прислів’я:
«Лучше меньше, да лучше »).
2) На початку
молитви: розслабтеся, прислухайтеся до себе, відчуйте простір та час, в якому
знаходитеся – це є Божий простір і час. Поставте себе з любов’ю й благоговінням
перед Богом, Котрий вас любить і чекає. Як Він дивиться на вас? Що ви
відчуваєте в Його погляді? Дуже добре почати з певного символічного жесту:
знаку хреста, поклону, тощо.
3) Прохання
про благодать для молитви – тут слід просити про благодать, яку бажаєте
отримати під час молитви. Це прохання має відповідати змісту медитації:
наприклад, радість з Христом Воскреслим, співчуття з Христом страждаючим,
пізнання Божої мудрості, тощо.
Специфічні
кроки даного методу:
4) Lectio
(читання). Читайте повільно. Якщо це вам допоможе, можете читати вголос
або ворушачи губами. Читайте з відкритим серцем, уважно вслуховуючись,
пам’ятаючи, що Бог дійсно говорить до вас через Своє Слово. Коли зустрінете
слово або фразу, що в особливий спосіб приверне вашу увагу, де ви щось
відчуєте, на цьому місці зупиніться.
5) Meditatio
(медитація або роздумування). Тут пропонуємо на вибір два підходи до
медитації:
а) на рівні
відчуття – можна просто повторювати слово чи фразу, намагаючись їх відчути та
насолодитися їхнім змістом;
б) на рівні
розуму – можна роздумувати, запитуючи себе про значення цього Слова для вашої
ситуації, вашого життя.
Загалом,
затримайтеся на цьому Слові стільки часу, скільки потрібно для знаходження всіх
його сенсів чи відчуттів (тобто того, що можна б було назвати духовним смаком),
зовсім не турбуючись про те, щоб йти далі – навіть якщо б на це пішов весь час
молитви.
6) Oratio
(молитва). Бог до вас промовив через Своє Слово і Ви Його почули – якою
буде ваша відповідь? Чим би ви хотіли з Ним поділитися? Можливо, ви відчуваєте
бажання подякувати Богу, прославити Його, а, може бути, просити про пробачення
чи допомогу? Якщо під час роздумів «виринуло» якесь практичне рішення стосовно
вашого життя, просіть про Божу благодать, щоб його здійснити.
Коли вам
здаватиметься, що ви почули все, що Бог хотів вам сказати через це Слово,
відновіть повільне читання вашого тексту до тих пір, поки не знайдете ще слово
чи фразу, і тоді все повторіть в цій самій послідовності. Але не слід
поспішати.
7) Закінчити
можна молитвою «Отче наш» чи іншою молитвою, яка вам в той момент підійде, або
ж спонтанною бесідою з Господом – головне, щоб все було просто й щиро, та
відповідало тому, що ви досвідчили протягом цього часу.
Після
закінчення молитви може бути дуже корисним, якщо ви виділите кілька хвилин для
аналізу того, що відбувалося під час молитви, осмислити процес та методику: що
вам допомагало, а що, напроти, заважало; що вдалося, а що ні; що ви можете
зробити для поліпшення молитви. Згадайте зміст молитви і те, що Господь до вас
промовив, що ви досвідчили. Буде добре також це коротко записати у своєму
духовному щоденнику, щоб нічого не забути. Цей аналіз слід відділяти від
молитви, бо він не є її частиною – можна, наприклад, змінити місце, позицію,
тощо.
Контемпляція
(молитва-споглядання)
1,2) Перші
два кроки є такими самими, як і в попередньому методі.
3) Уявлення
місця. «Якщо споглядання стосується чого-небудь видимого, як, наприклад, подій
з життя Ісуса Христа, то вступом є ясне й чітке уявлення місця, де знаходиться
те, що я хочу споглядати, наприклад храм або гора, де знаходиться Ісус Христос
або Богородиця, відповідно до теми роздумів» (ДВ 47).
4) Прохання
про благодать – аналогічно до попереднього способу молитви.
5)
Споглядання. Необхідно очима уяви увійти до події, про яку йдеться в Святому
Письмі. Наприклад, уявити себе апостолом чи іншою особою – учасником події, або
ж – просто перехожим, який спостерігає за всім зі сторони. Це уявлення не є
своєрідним переглядом «фільму у голові», навпаки – можна й треба бути активною
особою у події: підійти, побачити, що роблять інші особи, слухати, що вони
говорять, а, можливо, й самому щось робити чи говорити. Якщо вас щось особливо
зацікавило чи доторкнулось, можна «розвити» цю тему, залишитися на цьому довший
час, не турбуючись, щоб «зробити все».
6) Закінчити молитвою-бесідою, як і в попередньому методі.
| 
