Цей святий єпископ походив із давнього патриціанського роду й насправді мав ім’я Понтій Меропій Аніцій Паулін. Народився 353 року поблизу Бордо, здобув якнайкращу на свої часи та можливості освіту. Вона йому цілком згодилася: Паулін Ноланський знаний як один із провідних поетів і письменників ранньої Церкви. А поки ще до справ церковних, то наставник і друг Пауліна, відомий тоді поет Авзоній, який був управителем цілої провінції (так, у давні часи таке було нерідко; китайці взагалі вважали, що не-поет не може бути добрим чиновником!), посприяв його кар’єрі. Паулін став консулом і губернатором Кампаньї. Одружився 379 року з християнкою Тарасією, прийняв хрещення. Завдяки одруженню вдвічі збільшив свої статки. Однак єдиний син подружжя, Цельсус, народився слабеньким і невдовзі помер, а Паулін з Тарасією вирішили жити не як подружжя, а як брат і сестра у «малій Церкві» дому.
Перебравшись до Барселони, на родину Тарасії, подружжя далі практикувало християнські чесноти, так що тамтешні християни вмовили, прямо-таки змусили Пауліна прийняти священицькі свячення. Люди потребують добрих священиків!
А він таки був добрий. У суто людському розумінні. Свої маєтки, якими володів по різних частинах імперії, він продав, а отримані кошти роздавав потребуючим. Робив це делікатно, щоб «не трубити перед собою», але – як зазначає св.Єронім – захід і схід були наповнені його милостинею.
Велику побожність Паулін мав до св.Фелікса з Ноли, навіть написав кілька гімнів на його честь, отож зрештою оселився там, у Нолі, заснувавши християнську спільноту чернечого типу. Відновив там храм св.Фелікса і служив у ньому «вдень і вночі», живучи в молитвах і пості. За тогочасним звичаєм, спільнота обрала його своїм єпископом (409 або 410 року). Дієцезією, як і провінцією, він керував з усією сердечністю: св.Григорій Великий каже, що коли племена вандалів спустилися в Кампанью, св.Паулін робив усе можливе, щоб оберігати людей, у тому числі викупляв їх із рабства. Харитативна діяльність його прославила. Один із переказів свідчить, що коли бідна вдова прийшла до єпископа жалітися, що єдиний син потрапив у полон, св.Паулін запропонував себе замість цього хлопця, і служив деякий час садівником у короля племені. А коли король дізнався, яка високодостойна людина перебуває у нього в рабстві, то звільнив і єпископа, і всіх мешканців Ноли, які тоді були у рабстві. (Теперішнім правителям би мати таку чесність щодо підвладних, як оцим, які дали історії ім’я вандалів…)
Той, хто його знав, казав, що Паулін був лагідний як Мойсей, розмолений як Аарон, невинний як Самуїл, ніжний як Давид, мудрий як Соломон, апостольський як Петро, люблячий як Йоан, стриманий, як Тома, далекоглядний, як Стефан.
Помер 431 року, залишивши по собі добрі спогади і багато поетичних творів. Його поховали обік церкви св.Фелікса, в якій він стільки років служив, і його гріб одразу ж став місцем паломництв і молитв. В ХІ столітті його тіло було перенесене до Рима.
|
