З огляду на його місію посланця, Гавриїла визнано особливим заступником дипломатів, листонош і (що цікаво)… філателістів. Він офіційно проголошений покровителем телекомунікацій та ЗМІ. Його ім’я має також… один із трьох серверів, на яких розміщені сайти Ватикану. Йог ім’я (єврейською — Gabri-El) можна перекласти як «муж Божий», «герой Божий» або «Бог є Сила». Згідно з апокрифічною Книгою Еноха, Бог послав Гавриїла викликати війну між потомками грішних ангелів. «Бог сказав Гавриїлу: “Виступи проти мерзотників і блудників, і проти синів блуду і вигубиш синів блуду та синів вартових серед людей. Відішли їх, пошли їх одних проти одних, нехай вигублять одні одних у битві, бо довгота днів не буде їм дана. Вони всі тебе проситимуть, бо сподіваються на вічне життя і що кожен із них житиме п’ятсот років“» (Ен 10,13). Також Гавриїл описаний як «один зі святих ангелів, яким підкоряються рай, змії та херувими» (Ен 20,7). Але це інформація з апокрифів, тобто з книги, яку ми не визнаємо натхненною. Якщо ж говорити про Біблію, то вперше ми зустрічаємо Гавриїла в книзі Даниїла, дія якої розгортається під час вавилонської неволі. Після видіння барана і козла ошелешений пророк Даниїл, не розуміючи сенсу того, що побачив, отримує допомогу від ангела, яким, власне, і був Гавриїл: «І сталось, коли я, Даниїл, дивився на те видіння й намагався його збагнути, аж ось передо мною став хтось, хто мав вигляд мужа. І я почув від середини Улая людський голос, що скричав, промовлявши: Гавриїле, витлумач йому видіння» (Дан 8,15-16). У наступному розділі ми бачимо опис другої зустрічі з Божим посланцем: «Коли я говорив так і молився та сповідався у моїх гріхах і в гріхах мого народу Ізраїля, і складав молитву мою перед Господом, Богом моїм, за святу гору Бога мого, коли, отож говорив я ще на молитві, муж Гавриїл, якого я раніше бачив був у видінні, летівши швидко, доторкнувся до мене під час вечірної жертви, і, навчаючи мене, заговорив до мене, мовивши: “Даниїле! Оце я прийшов, щоб навчити тебе розуміння. Вже на початку твого благання вийшло слово, і я оце прийшов сповістити тобі його, бо ти — улюблений. Вважай же на слово й силкуйся зрозуміти видіння”» (Дан 9, 20-22). Потім Гаврил пояснює пророкові не дуже зрозуміле пророцтво Єремії про «сімдесят седмиць» і заповідає спасіння, яке станеться через Помазаного князя (Дан 9, 25-27, Єр 25,11). Імовірно, опис ангела, якого Даниїл зустрів на березі річки Тигр, також стосується Гавриїла: «Підвів я очі й дивлюся, аж ось — якийсь чоловік, одягнений в лляну одежу, і стан його підперезаний золотом з Уфазу. Тіло у нього, немов камінь з Таршішу, вид у нього сяяв, наче блискавка, очі його, немов запалені смолоскипи, руки ж і ноги — на вид, немов гладенька мідь, а голос його слів, мов би голос багатьох людей» (Дан 10,5-6). Ангел пояснив, що 21 день йому перешкоджав князь персів (тобто дух-заступник перського народу), і тоді якраз корисною виявилася допомога заступника Вибраного народу, тобто Михаїла (Дан 10,5-6). Привідкривши таємницю таких ігор небесних істот, ангел надав такі пояснення щодо майбутнього і долі світових імперій.

    Знову Гавриїл з’являється аж у Новому Завіті. Згідно з Євангелієм від Луки, Гавриїл був посланий до священника Захарії, щоби сповістити йому про народження Йоана Хрестителя (Лк 1,11-20). Він явився йому під час вечірньої кадильної жертви в Єрусалимському храмі біля вівтаря кадіння. Але Захарія не повірив, що в нього народиться син. Він нагадав небесному посланцеві про свій та своєї дружини похилий вік та її безплідність. Аж тоді посланець Бога представився: «Я — Гавриїл, який стоїть перед Богом» (Лк 1,5-24), щоб Захарія усвідомив, у чиїх словах він засумнівався. Потім ангел заповів, що Захарія залишиться німим, поки не здійсниться радісна новина. Оскільки він засумнівався в словах ангела (а, отже, і в Божій силі), то тепер мав час, щоб ретельно і в тиші про це подумати. В певному сенсі, його послали на примусові внутрішні реколекції. Як видно, ангели теж можуть відчувати щось на зразок роздратування.

За шість місяців по тому Гавриїл подався до молодої дівчини на ім’я Марія, з Назарету (Лк 1,26-38), коли був обраний благовісником найважливішої в історії спасіння події, послом невимовної таємниці Втілення. Ще зовсім недавно вірні тричі на день відкладали свої справи, щоб роздумувати над цією таємницею в молитві «Ангел Господній», яка починається словами: «Angelus Domini nuntiavit Mariae et concepit de Spiritu Sancto» («Ангел Господній благовістив Діві Марії, і зачала від Святого Духа»). Ми також знаємо колядку, яка починається словами: «Гавриїл, архангел Божий, Діві возвістив побожній вельми радісну новину, що почне Месію Сина: “Ти радій, свята Маріє, Бог з тобою вже співдіє“». У сцені Благовіщення є щось захопливе. Хоча ангели не раз з’являлися людям, щоб передати їм послання та сповістити про народження обранців Бога, ця ангельська місія не мала прецеденту. Вона була єдина у своєму роді та неповторна. Цього разу мав народитися не якийсь герой Вибраного народу чи пророк, а сам Бог. Це був момент, у якому сфокусувалася  вся історія Всесвіту. Могутній небесний воїн попросив єврейську дівчину-підлітка з маленького містечка десь у провінції погодитися стати Матір’ю самого Бога. Гавриїл вітає Марію, закликаючи радіти (саме це дослівно означає грецьке «chaire» — «радіти»), називає її «повною благодаті», а пізніше проказує слова: «Господь з тобою», які зазвичай з’являються у Святому Письмі, коли людина має виконати якесь особливо складне завдання і її запевняють в особливій Божій помочі, яка зробить можливим його виконання. В момент Благовіщення Марія отримує найвеличніше, але і найскладніше за всю історію людства завдання. Вона має стати матір’ю Спасителя, а це означає, що «Господь буде з нею» також у досить незвичний і безпрецедентний спосіб. Він розвиватиметься в Її лоні протягом дев’яти місяців як дитина. Важко уявити, чим була для Гавриїла ця зустріч із майбутньою Матір’ю Бога. Бога, який покликав його до існування, і якому він служив від початку Всесвіту. Проте у діалозі, записаному Лукою, можна побачити (між рядками) велике смирення цього могутнього ангела щодо Марії. Він відповідає на її запитання, звертається до Неї з великою повагою і чітко визнає Її унікальність. Це також помітили художники, які намагалися уявити цю сцену. На багатьох зображеннях ангел стає навколішки перед Марією (а отже, перед людиною!), схиляє перед Нею голову або дивиться смиренно. Зазвичай після появи ангела саме люди спонтанно падали навколішки перед надприродною істотою. Тут усе інакше. Інакше відбувається і сама «зустріч» з ангелом. У поведінці Гавриїла є якась делікатність, і можливо, навіть… несміливість і захват. Достатньо пригадати, як відрізняється опис Благовіщення від повідомлення Захарії про народження Йоана Хрестителя.  

Благовіщення. Леонардо да Вінчі

Ми мало знаємо на тему внутрішнього життя ангелів, але про почуття Гавриїла в мить Благовіщення написав прекрасної поезії Райнер Марія Рільке. Це один із віршів його «Книги образів», твір, у якому велика теологія зустрічається з великою поезією. Далеко не всі вірші з «Книги образів» перекладені українською; можна тільки уявити собі сцену: ангел прилетів від «Того, хто сяє як сонце», до Марії, поетично представленої в образі дерева. Його величні шати переповнюють Її маленьку хатку, і він навіть не знає, чи Вона його бачить, бо він — мов вітер, що торкнувся гілля, а Вона — немов деревце. Він бачить духовним зором, що Вона вже готова до цієї Миті, бо дозріває у своїй винятковій самотності бути особливою; і вітальна після ангела губиться в Ній, спершу такій маленькій, немов у густому бору. Ці слова, вкладені поетом в уста ангела, вочевидь не є переказом таємниці, яка стане участю Діви Марії, але захватом ангела самою Марією. Ангел зворушений і захоплений, звертаючись до Тієї, яку називає «деревом» (це алюзія до Дерева життя в Раю), і це визначення раз по раз повертається, наче приспів у пісні. В оповіданні «Ангельські пошуки» Володимира Волкова (Vladimir Volkoff, французький письменник російського походження) Гавриїла вражає усвідомлення, що все це було приготовлене від початку існування світу. «Коли Бог створив першу жінку (як казали ті книги), хіба ж не відчував із кожним жестом своїх мистецьких долонь, що творить праматір своєї Матері, і чи не тому обіцяв їй перемогу над змієм? На думку, що ось саме так Бог моделював власну Матір, ангел зворушився і все почало йому вияснюватися — як тоді, коли з хмари поволі виходили сузір’я». Ангел з оповідання Волкова вбачає образ Марії в Ноєвому ковчезі, у драбині Якова, що єднає Небо і землю, в оповіді про море, яке розступилося, в Ковчезі завіту, у вежі, яку будували на Сіоні… Повсюди він помічає заповіді появи Божої Матері й починає розуміти, що аби могла народитися дівчина, яка погодиться стати Матір’ю Бога, яка просто скаже «нехай зі мною станеться за твоїм словом», обов’язковим було спершу створити юдейський народ і старанно його провадити цілі дві тисячі років. Варто зауважити, що архангела Гавриїла цитують багатократно, щодня і по всьому світу, фактично всіма мовами людства. Перша частина молитви «Радуйся, Маріє» — це ж його слова, повторювані католиками. Щоправда, у буквальному значенні це цитата з Євангелія від св.Луки; але Євангеліє приписує ці слова Гавриїлові, тож належить визнати, що ми цитуємо архангела. Варто також згадати про величезну кількість музичних творів під назвою «Ave Maria», що написані на слова Ангельського привітання. Цю тему опрацьовували такі композитори, як Франц Шуберт, Шарль Ґуно, Ґаетано Доніцетті, Ференц Ліст, Станіслав Монюшко і багато, багато інших. З огляду на місію посланця Гавриїла визнають особливим покровителем дипломатів, листонош, а також філателістів — тобто тих, хто збирає поштові марки. Також його офіційно проголошено покровителем телеграфу, телефону, радіо і телебачення — тобто, узагальнено кажучи, всіх телекомунікацій і так званих засобів масової комунікації. На покровителя інтернету його якось не запросили (цю функцію виконує св.Ісидор Севільський); зате його ім’я має один із трьох серверів, на яких розміщено сайти Ватикану! Як цікавинку, додам, що Гавриїл є також в арабських віруваннях, де він з’являється як Джібріл. Як каже мусульманська традиція, 610 року, під час нічних роздумів на горі Хіра поблизу Мекки, до Магомета прибув ангел Джібріл і звелів: «Ікра!» (декламуй, читай, повторюй). Магомет не знав, що йому рецитувати, а коли ангел його трохи придушив, то зізнався, що й читати не вміє.Тоді Джібріл урочисто вимовив слова, які пізніше були записані як початок 96 сури: «Проголошуй в ім’я твого Бога, який створив! Створив людину з грудки загуслої крові! Проголошуй!» Вражений Магомет утік додому і розповів про все це Хадіджі, своїй дружині. Вона привела його до двоюрідного брата, Варакі ібн Навфала, який був священником-несторіанцем. Той визнав, що до Магомета приходив ангел Гавриїл, той самий, про якого згадує християнська Біблія. Відтоді — як каже мусульманська традиція — об’явлення та видіння повторювалися зі змінною регулярністю понад 20 років, аж до смерті Магомета в 632 році. Важливим був не тільки зміст того, що Магомет нібито отримував від ангела Джібріла, але й темп і спосіб ворушіння язиком. Ангел нібито переказав йому сім способів читати Коран, які функціонують донині. Складно перелічити всі літературні та кінематографічні втілення архангела Гавриїла. Це може бути тема цілої книжки. Тому я тільки згадаю, що Дан д’Ормессон, французький письменник, журналіст і член Французької Академії, написав дуже цікаву повість «Рапорт Гавриїла». У ній змучений людською невдячністю Бог хотів проявити свій гнів, але Гавриїл — один із найкращих агентів Бога, прозваний «небесним Джеймсом Бондом», благав свого шефа помилувати людство. В цій ситуації Творець відправив свого улюбленого ангела на землю, щоби той поспостерігав, а потім надав Йому рапорт, на підставі якого Він вирішуватиме, чи варто надалі займатися людьми. Вислухавши рапорт, представлений Гавриїлом, Творець вирішив, що замість покласти край пануванню людей Він покінчить зі своїм власним пануванням. Перед лицем пихи людей, які відійшли від Бога, Він визнав, що вчинить найкраще, якщо сам відійде. Прекрасна поетична повість про стан людства. На жаль, більшості споживачів поп-культури ближча та версія на тему Гавриїла, яку створив Крістофер Вокен у фільмах циклу «Пророцтво». Там ангел Гавриїл показаний «навпаки», як поганий персонаж. Крістофер Вокен, актор характерної зовнішності, яка гарантувала йому переважно ролі психопатів, також і архангелові надав риси психопатичної та розпущеної постаті. В першій частині Гавриїл розчарований і ревнує Бога, бо ж сам гордує людьми, послідовно називаючи їх «балакучими мавпами». Свій бунт він пояснює тим, що для нього важливе благо «його сім’ї», маючи на увазі спільноту ангелів. На запитання, навіщо він усе це робить, відповідає: «Я не буду кланятися людині. Не поступлюся своїм місцем балакливій мавпі. Навіть якщо залишу у вогні все небо». І додає: «Я хочу, щоб було так, як колись… коли Він найбільше любив нас». Ці слова не викликали би подиву в устах сатани, але вимовлені архангелом Гавриїлом, повірником найбільших таємниць Божих і Його посланцем, просто шокують. У третій частині «Пророцтва» (The Prophecy 3: The Ascent) Гавриїл, який уже певний час живе на землі як волоцюга, все ж таки змінює думку на тему людських істот і навіть починає ставитися до них із симпатією. Загалом там дуже дивний сюжет і подекуди нелогічний, — що не зашкодило цьому фільму стати культовим у певних колах. А ми залишімся радше при біблійному баченні Гавриїла, чиє ім’я містить послання, що нашою силою є сам Бог і з Ним ми спроможні звершити те, що по-людськи неможливе.
Джерело: CREDO