Він народився паралізованим, а коли виріс — насилу пересувався взагалі, що в ХІ столітті прирікало людину на повну ізоляцію. Прославився своєю великою побожністю, знаннями і музичним талантом. 24 вересня Церква згадує в Літургії блаженного Германа Каліку.

Те, що Герман народився в багатій родині німецького графа Вольфрада ІІ з Альтсгаузена, звісно, допомогло на початку його життя, позначеного стражданням. Це був 1013 рік. Герман народився паралізованим, але точно не відомо, на яку хворобу він страждав. Ми знаємо, що навіть хлопчиком він ледве міг рухатися взагалі. У сім років батьки віддали його під опіку бенедиктинцям в Райхенау, які прийняли каліку тільки завдяки заслугам його батька перед абатством. Дуже скоро, однак, виявилося, що хоча Герман фізично був інвалідом, його інтелект компенсував недоліки тіла. Повністю нерухомий хлопець одразу присвятив себе науці, читаючи цілими днями все, що міг знайти у монастирській бібліотеці. Тому він дуже швидко випередив у знаннях — особливо історичних — інших монахів. Він прославився як автор історичних творів, зокрема «Chronicon» — точного літопису подій від народження Ісуса до тих часів. Роботу Германа продовжив його учень Бертольд із Райхенау. Окрім історії світу та Церкви, монах-каліка займався й іншими науками: математикою, геометрією, астрономією та теорією музики. Він мав музичний талант і складав церковні гімни, антифони, секвенції. Донині у Церкві співають його «Salve Regina», «Alma Redemptoris» чи «Veni Sancte Spiritus». Герман сам створював музичні інструменти. І все це за порівняно коротке життя — 41 рік. Він помер 24 вересня 1054 року в ореолі святості. Його культ як святого розвився майже відразу, але офіційно був затверджений лише вісім століть пізніше. Це зробив папа Пій IX у 1863 році.
Джерело: CREDO